Як бути щасливим по-християнськи

Проповіді на Тиждень виховання-2022 «Охрещені та щасливі»

7 вересня 2022

Євангеліє: Лк 6, 20-26

Сьогоднішній фрагмент Євангелія дуже влучно відповідає на віковічне запитання: «То в чому щастя?» Саме слово «блаженний» можна також перекласти як «щасливий». Тобто власне сьогодні Ісус говорить нам, кого власне Він вважає щасливим.

Звісно, якщо з такої перспективи будемо дивитися на блаженства, то, відверто кажучи, таке уявлення про щастя може мало нас заохочувати. Частіше наші ідеали про щастя виглядають зовсім інакше, ніж описані в Ісусових блаженствах. У наших мріях немає місця на страждання, переслідування і плач. То чому ж Ісус вважає людей, які переживають таке, щасливими? Чому не каже, що ті, хто радіє, хто багатий, хто отримує задоволення, — що, власне, такі щасливі? Щоби зрозуміти це, важливо заглибитися в саме розуміння людського щастя.

Папа Бенедикт XIV у своїй книжці «Ісус із Назарета» висловлює думку, що блаженства є нашою дорогою наслідування Ісуса Христа. Якщо уважно придивитися до всіх сьогоднішніх блаженств, то легко помітимо, що сам Ісус у своєму земному житті переживав такі труднощі. Він був бідним (пор. Лк 2, 22-25), голодним (пор. Лк 4, 1-13), сумував (пор. Лк 19, 41-44) та був у ненависті не тільки сильних світу цього, а й простих людей (пор. Лк 23, 13-24). Але Він був блаженний — був щасливий. Тобто те, що робить нас щасливими, — це наслідувати Ісуса. Навіть переходячи через неприємний життєвий досвід.

Щастя — це не тоді, коли не болить. Таку думку дає нам сьогоднішній фрагмент Євангелія, але її інтуїтивно підтверджують навіть люди, далекі від Бога та Церкви. Ніцше — один із найвідоміших філософів історії, який у своєму житті відверто відкидав Бога, колись влучно сказав: знаючи, куди йдемо, ми можемо знести будь-яке як. Здається, що ця фраза добре пояснює значення християнського блаженства. Знаючи, куди прямуємо, ми здатні пережити будь-який плач, убогість, смуток, людську ненависть.

Щастя — це не просто стан душі. Це наша дорога до Бога. Говорить про це вчення Церкви. Катехизм Католицької Церкви каже: блаженства є нашою відповіддю на природне прагнення щастя, яке походить від Нього і тільки Він може це прагнення заспокоїти (пор ККЦ 1718). Тобто тільки Він, Господь, є джерелом щастя. Він стає нашими дверима, проходячи якими, ми йдемо до щастя.

На жаль, самі поняття «дорога до Бога», «наслідування Ісуса Христа» можуть здаватися нам дуже абстрактними та недосяжними. Звичайна людина, яка у своєму житті, пронизаному болем війни, палачем, самотністю та переслідуванням, може запитувати: «А де ж я знайду цього Бога, котрий дає щастя?» Відповідь може звучати банально, але це не змінює її глибини. Знайти Його можна в таїнствах Церкви. Власне, вони є знаками Божої присутності у нашому житті. Вони перетворюють наші страждання на блаженства. Нашу розпач на дорогу до Бога. Вони відкривають нам небо.

Перефразовуючи Ніцше, можна сказати: знаючи, до Кого йду, я можу пережити будь-яке «як». Ісус ішов до свого Отця. А до кого йду я?