«Український народе, будь собою!»

7 вересня 1984 року на 92 році життя відійшов у засвіти Йосиф Сліпий, духовний провідник українців греко-католиків у найважчі часи радянських переслідувань.

З нагоди річниці його смерті згадаємо, що він казав, чого навчав і до чого прагнув.

1.Бог є любов і хоче, щоб ми любов’ю перемагали зло і ненависть. Бо любов будує, а ненависть руйнує людські душі, затруює людські серця. Ісус казав: «Ось що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ — то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів» (Йн 15, 17-18).

2.Може, нам було б легко любити Україну, якби вона була багатою, самостійною і могутньою, але сьогодні треба й варто любити Україну, щоб вона такою стала.

3.Наша загальна національна хиба — роз’єднування і розбивання, свари і чвари. Ми радо схиблюємо і коримося чужим, щоби могти суперничати між собою і шкодити рідній справі. Дав би Бог, щоб опам’яталися ми всі від гори до долу і думали про майбутнє добро України і її Церкви, щоб закинули свої амбіції і самсобіпанські бажання, і користі, а Бога й Україну висунули як провідну ідею нашого життя, думок і діл.

4.Народе мій, стань уже раз собою! Позбудься своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуговування чужим.. Отрясися од своїх вікових недостач, стань на свої ноти в Україні, піднеси свою голову, випростуй свої рамена.. Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі!.. Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого упадку… Тому за всяку ціну втримати єдність. Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого упадку… Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність.

25 січня 1965 року Йосиф Сліпий, перший серед служителів з України, увійшов до Священної колегії кардиналів Католицької Церкви; титул кардинала надав йому папа Павло VI. 1969 року Синод УГКЦ ухвалив патріархальний устрій, 1975 року владика Йосиф був коронований титулом патріарха.

5.Є природне право на оборону — чи то для поодинокої особи, чи для народу. Застосування цього права, на жаль, відбуватиметься, поки людство не збагне великої правди, що всі ми — Божі діти і що «тут, на землі, не маємо постійного місця, а до вічності прямуємо» (див. Євр 13, 14).

6.Пам’ятайте, що любов Бога і ближнього — це той наймогутніший засіб, яким ви можете приєднати і придбати молоді покоління до Бога і до Його Церкви. Молоді покоління, що їх атеїстичний режим старається виховувати у неправді та у ненависті, знайдуть Христа Бога і Божу правду у Христовій Церкві, у прикладі і теплі вашої любові до ближнього.

7.Куди належить молодь — там і майбутнє. Молода душа — це терен боротьби, де вирішується питання, чи суспільність має бути християнською, чи безбожною. Вже замолоду вирішується і стелиться дорога людини, і залежить вона від того, чи зародки доброго, а чи зла візьмуть верх. Правда, що і гарна, і добра, і чесна молодість може ще завернути до злого, але зла молодість не видасть доброго плоду.

8.Найчисленніші Церкви в нас — Православна й Католицька і, безсторонньо кажучи, нема між нами суттєвої догматичної відмінності, як це стверджують богословські студії і свідчить історія. Правду говорячи, розлам і поділ підтримують тільки ззовні, ті, хто знають, що тим ослаблюють український народ і Церкву. …Треба собі здати справу з такого стану і мати на увазі свою Церкву і своє добро та не бути мотовилом у чужих, ворожих руках, що ним мотають вони й снують пряжу на свою одежу.

Йосиф Сліпий помер у Римі 7 вересня 1984 року на 92-му році життя. 1992 року (століття від його дня народження) прах митрополита було перенесено зі собору святої Софії в Римі до крипти в соборі святого Юра у Львові.

9.Упродовж цілого свого життя був я, і таким відходжу з цього світу, в’язнем Христа! Сьогодні я дякую Всевишньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі! Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби! Прощаю їм усім, бо й вони — тільки знаряддя в руках Всевишнього, що покликав мене і дав мені свою благодать: бути в неволі і на волі в’язнем Христа ради.

10.Треба нам завжди пам’ятати, навіть серед найбільших переслідувань і терпінь, про найбільшу заповідь, яку лишив своїм послідовникам наш божественний Спаситель, а саме — про заповідь любові Бога і ближнього, не виключаючи тих, що нас переслідують.