Учора завершилась 38 Апостольська подорож Папи Франциска, яку він 13-15 вересня 2022 р. звершував до Казахстану.
Спілкуючись із журналістами на борту літака, Святіший Отець відповів зокрема на запитання про російську агресію проти України, повідомляє Vatican News. Він поділився думками про право на захист, справедливу війну та «червоні лінії» для діалогу.
«Захищатися не тільки дозволено, але це також вираження любові до батьківщини. Той, хто не захищається, хто не захищає щось, той не любить; натомість той, хто захищає, любить», — сказав Папа Франциск, відповідаючи на запитання німецького журналіста під час перельоту з Казахстану до Італії.
«Мій народ відповідальний за мільйони смертей 80 років тому. Я хочу запитати про мир. Оскільки мій народ відповідальний за мільйони смертей, то ще зі школи ми вчимося, що ніколи не потрібно застосовувати зброю, ніколи — чинити насильство: єдиний виняток — самозахист. На Вашу думку, чи в цей час потрібно давати Україні зброю?» — запитав журналіст із Німеччини.
«Йдеться про політичне рішення, яке може бути моральним, морально прийнятним, якщо чиниться відповідно до умов моральності, яких є багато, і про це можемо поговорити пізніше. Але може бути й неморальним, якщо це чиниться з метою провокувати ще більшу війну, або з метою продавати зброю, або ж позбуватися тієї зброї, яка мені вже не потрібна. Мотивація значною мірою визначає моральність цього акту», — відповів Папа.
«Але тут торкаємося іншої речі, — вів далі Святіший Отець, — про яку я говорив в одній із промов, тобто, що потрібно би ще більше замислитися над поняттям справедливої війни. Бо всі сьогодні говорять про мир: понад 70 років Об’єднані Нації говорять про мир, виголошується чимало промов про мир. Але скільки війн триває в цей час? Та, про яку ти згадав, Україна і Росія; тепер Азербайджан і Вірменія, [війна] яка призупинилася, бо Росія виступила як гарант. Гарант миру тут, але розв’язує війну там… Далі — Сирія, десять років війни. Що таке діється там, що вона не припиняється? Які інтереси це штовхають? Далі є Африканський Ріг, північ Мозамбіку чи Еритрея та частина Ефіопії, потім — М’янма з цим стражденним народом, який я дуже люблю, народ рохінджа, що блукає мов циган і не знаходить миру. Але ж, перепрошую, ми перебуваємо в стані світової війни!»
У цьому контексті Папа поділився особистим спогадом із дитинства про те, як колись у Буенос-Аресі, з нагоди свята, або щоб сповістити про щось лихе, звучала сигналізація тривоги найбільшого часопису, який було чути в усьому місті. І ось пролунала сирена. Це був 1945 рік: прийшла сусідка і сказала, плачучи: «Скінчилася війна!» «Я до сьогодні маю перед очима маму з сусідкою, які плакали від радості, бо закінчилася війна. Це в латиноамериканській країні, такій віддаленій. Ці жінки знали, що мир — більший від усіх війн, а тому плакали з радості. Я цього не забуду. Тож запитую себе: невідомо, чи сьогодні ми маємо серце, навчене плакати з радості, коли бачимо мир?.. Усе змінилося. Якщо не ведеш війну, то ти непотрібний».
Далі Папа скерував свій погляд на виробництво та ринок зброї. Якось йому сказали, що якби на один рік перестати виробляти зброю, то цих грошей вистачило б на те, щоби здолати голод у світі. «Не знаю, чи це правда, чи ні, — сказав він. — Але щодо голоду, освіти, — нічого [неможливо зробити], бо потрібно виробляти зброю». Святіший Отець також згадав про випадок у порту в Ґенуї, де робітники відмовилися перевантажити зброю на корабель, який мав доправити її до Африки, поблизу Південного Судану.
«Ви згадували про свою батьківщину, — додав Святіший Отець. — Однією з речей, яких я навчився від вас, є здатність каятися і просити прощення за помилки війни. Більше того: не тільки просити прощення, але платити за помилки війни: це добро про вас говорить. Це приклад, який потрібно наслідувати. Війна в сама в собі є помилкою! А ми тепер дихаємо цим повітрям: здається, що без війни нема життя. Трохи невпорядковано, але я сказав все те, що хотів сказати про справедливу війну. Право на захист — так; але застосовувати його, коли це необхідно».
«Все, що тепер діється в Україні, — це чисте насильство, смерть, тотальне знищення з боку росії», — зазначила журналістка з Польщі. Вони у своїй країні відчувають цю війну зблизька, прийнявши мільйони біженців. «Хочу запитати, чи існує, на Вашу думку, червона лінія, коли вже не можна сказати: ми відкриті на діалог із Москвою. Бо багатьом важко зрозуміти цю готовність. І хочу також запитати, чи наступна подорож буде до Києва?»
«Я думаю, — відповів Папа, — що завжди важко зрозуміти діалог із державами, які розпочали війну. І здається, що перший крок був звідтіля, з тієї сторони. Це важко, але ми не повинні це відкидати, ми повинні дати шанс діалогу всім! Бо завжди є можливість, що межах рамках діалогу речі зміняться, може вийти пропозиція іншої точки зору, іншої точки сприйняття. Я не виключаю діалогу з жодною владою, навіть якщо вона перебуває у стані війни, якщо є агресором. Іноді діалог доводиться вести саме так, але його потрібно вести; “смердить”, але потрібно це чинити. Завжди крок уперед, простягнута рука, завжди! Бо в іншому разі ми зачиняємо єдині раціональні двері для миру. Інколи діалог не приймають: шкода! Але його потрібно завжди вести, принаймні запропонувати, і це корисно для того, хто пропонує», — додав Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
