Мета нашої наполегливості

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХVII звичайного тижня, рік ІІ

Відмова дати хліб своєму ближньому — ознака серця, закритого на потреби іншого та повного егоїзму. Тим більше відмова дати хліб своєму приятелеві, комусь, із ким ми маємо сильні й важливі зв’язки. Такий учинок, подібно як і дати дитині камінь замість хліба, змію замість риби або скорпіона замість яйця, не міститься навіть у рамках суто людської доброти, яка випливає з природних емоційних і сімейних відносин. Не треба бути християнином, щоби чинити добро, вистачить «бути людиною». Таке порівняння Божої та людської доброти звертає нашу увагу на фундаментальну істину молитви: Бог не відмовляє своїм дітям ні в чому доброму! Якщо про це просиш, напевно отримаєш!

Наполегливість, отже, це не «спосіб переконати Бога виконати наші плани», а шлях до відкривання того, яке благо насправді для нас найважливіше. В останньому вірші сьогоднішнього Євангелія ми відкриваємо, що найважливіша мета наших молитов — це Святий Дух і Його присутність у нашому житті. В цьому контексті набагато легше зрозуміти слова Ісуса: «Їжа моя… волю чинити Того, Хто послав Мене, і діло Його вивершити» (Йн 4, 34).