20 червня ц.р. Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, внесений 18 червня президентом Зеленським, ратифікувавши Стамбульську конвенцію.
Ратифікація відбулася всупереч тому, що Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій просила цього не робити під час війни. Таке рішення, «протягнуте» у кризовий час, було розцінене як тривожний сигнал для демократії в Україні. Належного громадянського обговорення цієї ратифікації не було, попри запевнення з боку влади.
На сайті президента України було оприлюднено петицію денонсувати Стамбульську конвенцію, і Церква, зокрема єпископ Віталій Кривицький, голова Комісії «Церква-держава» при конференції єпископату РКЦ, закликали підписувати це народне звернення. Петицію висунула 4 липня Юлія Тимошенко як народний депутат. Активно тривав збір підписів, яких уже на 27 липня було 7100 із необхідних для розгляду 25 тисяч. Також петицію (як і інші заходи, спрямовані на денонсацію Стамбульської конвенції) підтримала Рада Церков.
Звернення, яке набрало необхідну кількість голосів, президент розглянув, відповідно до законодавства, і його відповідь опублікована на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України.
У відповіді сказано: «Важливо, що громадськість приділяє особливу увагу питанням зміцнення сім’ї як соціального інституту. Про цей факт свідчать і неодноразові звернення до органів державної влади з проханням сприяти у ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції) від громадських об’єднань, які протягом багатьох років безпосередньо надають допомогу жертвам домашнього насильства, та провідних правозахисних організацій. (…) Як Глава держави я послідовно підтримую кроки, спрямовані на зміцнення сім’ї як соціального інституту, захист права на рівність між чоловіками і
жінками, прав осіб, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, забезпечення належного реагування на випадки такого насильства; усунення правових положень, які спричиняють дискримінацію; удосконалення цивільно-правових засобів захисту потерпілих від насильства. Ратифікація Конвенції стала важливим кроком на цьому шляху».
У відповіді Президента зазначається, що «Стамбульську конвенцію було ратифіковано із заявами, якими передбачено, зокрема, що Україна не розглядає жодне з її положень як таке, що зобов’язує до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, ciм’ї та усиновлення, а також таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань. Під час приєднання до Конвенції Україна також визначила, що застосовуватиме Конвенцію відповідно до цінностей, принципів і норм, визначених Конституцією України».
Усі спроби Церков та релігійних діячів пояснити представникам влади в Україні, чим саме Стамбульська конвенція небезпечна і чому Україні варто зосередитися на дієвості свого власного законодавства проти насильства і дискримінації, вочевидь не принесли наслідків. Відповідь президента Зеленського згадує про «міфи та упереджені інтерпретації» і завершується вказівкою «посилити інформаційну кампанію»:
«З урахуванням підвищеного суспільного інтересу до згаданої теми, поширення міфів та упереджених інтерпретацій Стамбульської конвенції Кабінету Міністрів України запропоновано продовжити реалізацію завдань державної сімейної політики і посилити інформаційну кампанію з метою роз’яснення цілей та окремих положень Конвенції».
Фото: ВРЦіРО
фінансово.
Щиро дякуємо!
