Свідчити про Свідка

Роздуми до Слова Божого на свято святого Андрія, апостола

І каже їм: «Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей».

Після того як Господь Ісус воскрес, Апостол Петро ось таким чином обґрунтовує необхідність доповнити число Дванадцятьох після Юдиної зради: «Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились із нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами, зачавши від хрещення Йоанового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресіння».

Звичайні мудреці проголошують мудрість від самих себе. Загалом беручи, їхня мудрість корениться в культурі, в якій вони виросли, і якось пов’язана з мудрістю інших мудреців; але це їхнє вчення, і воно позначене їхньою неповторною індивідуальністю. Із цього погляду Господь Ісус зовсім не подібний до людських мудреців. Він прийшов до нас як божественний свідок любові Предвічного Отця до людей. Він також багато разів і в різних формулюваннях висловлював думку, що вчення, які Він проголошує, — не Його вчення, але Того, хто Його послав, тобто Отця.

Навіть більше, Господь Ісус самого себе перемінив у живе Свідчення любові Предвічного Отця до нас, людей. То саме тому через Його страждання, смерть і воскресіння звершилося наше відкуплення.

Тому проголошення Євангелія полягає не у звіщанні самого тільки вчення, навіть найпрекраснішого і найбільш високого, у в переказуванні світові свідчення про Ісуса, Вірного свідка любові Отця Предвічного, про Свідка, досконало з’єднаного зі своїм Отцем у цій любові до нас, людей. Про Свідка, який полюбив нас до кінця, аж до своєї смерті на хресті.

Вся християнська віра спирається на переказування цього свідчення. Апостоли були першими адресатами свідчення, складеного самим Ісусом Христом, і водночас тими, хто започаткував свідкування про Ісуса. Тому як в апостольських Посланнях, так і в Одкровенні говориться про те, що Церква збудована на фундаменті Апостолів. І тому великою амбіцією, але також і обов’язком Церкви є тривання в ученні Апостолів. Тому ми в Церкві алергічно реагуємо на всілякі спроби спотворення апостольського свідчення, а вони самі мають у Церкві таку живу пам’ять і вшанування.

Звісно, ми би не зуміли вистояти в ученні Апостолів, якби над нами не чував сам Дух Святий, яким Господь Ісус — згідно з Його обітницею — невпинно свою Церкву обдаровує. Але Дух Святий також є головною причиною того, що свідчення про Ісуса Христа дістається до щораз то нових поколінь.

Хай би і ми опинилися в цій святій естафеті переказування Доброї Новини про спасіння щоразу новим людям.

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002

Фото: Олена Трацевська