У дитинстві я мала багату уяву. Не потребувала багато часу, щоб зануритися в думки, наповнені кольорами, звуками, пейзажами, людьми і тваринами. Певно, саме тому мені було неважко повірити в те, чого я не бачила. Я дуже щиро вірила у той світ, який існував поза моїми зовнішніми відчуттями.
Коли мене познайомили з раєм, пеклом і чистилищем, я одразу ж у них повірила. Вважаю, це можна назвати даром віри. Але мою віру зміцнило уявлення про ці стани, про ці сфери буття. Звісно, коли я була малою, то думала про них як про географічні об’єкти; але коли я почувалася розгубленою, самотньою або наляканою, то знаходила дивну втіху в усвідомленні того, що мене оточують ангели та святі.
Вважаю, що багато в чому це врятувало мене від численних потенційних духовних і світських пасток у підлітковому та молодому віці. Це не означає, що я не грішила; навпаки, я це робила. Але, коли я згадую свою юність, то розумію обставини, в які я себе поставила, і всю шкоду, якої могла зазнати, але не зазнала.
Будь-які стосунки можуть змінити наше життя на краще чи на гірше. Якщо ми вчимося любити святих, це дає нам силу, бо ми можемо мати особливу впевненість у їхній дружбі з нами, точно знаючи, що вони, як і сам Бог, хочуть лише нашого добра. Тому спілкування з ними ніколи не підведе нас.
Деякі люди думають, що вони повинні бути відданими конкретному святому, — можливо, популярному або добре знаному; але я виявила, що святі, чийого заступництва ми потребуємо найбільше, якимось чином знайдуть до нас дорогу. Дивно, але навіть маловідомі святі, такі як єпископи V століття, можуть стати нашими «святими року», якщо ми вирішимо зберігати їм відданість.
Оскільки мене завжди захоплювали люди та історії, мені було неважко дізнаватися про життя святих — представників усіх класів, віків і поколінь, освічених і неосвічених, чоловіків і жінок. Моя цікавість зазвичай пробуджується, коли я чую якусь дрібничку про певного святого. Наприклад, святий Ігнатій Лойола пройшов шлях від неймовірно заможного і могутнього життя до такого бідного, що жебрав собі на їжу і самобичувався.
Я знаю чимало людей, які насміхаються з такої поведінки, тавруючи цих чоловіків і жінок як психічно хворих. Можливо, вони такими й були. Можливо, не були. Зрештою, вони були людьми. Справа не стільки у тому, могли чи не могли вони бути божевільними; для мене суть полягає у питанні: що мене приваблює у житті цієї людини? Особлива чеснота? Його чи її покликання? Молитовне життя? Містичні переживання повного єднання з Богом?
У різні моменти нашого життя ми можемо помітити, що нас приваблюють різні святі. Ті, хто не мають абсолютно нічого спільного з моїм життям (як-от єпископ V століття, який боровся з кількома ранніми єресями в Церкві), знаходять спосіб супроводжувати мене протягом певного періоду. Я дізнаюся більше про те, ким вони були, — не лише про надзвичайні аспекти їхнього життя, але, що важливіше, про те, що робило їх людьми, як вони переживали падіння і якими були їхні слабкі місця.
Людяність, яку ми всі поділяємо, об’єднує нас на рівні серця. Саме через слабкості багатьох святих я знаходжу в їхніх історіях себе. Відповідно, можу бути більш вразливою і чесною до того, з чим я борюся, — і попросити їх допомогти мені подолати мої власні помилки та гріхи.
Не потрібно молитися офіційну новенну чи молитву, щоб глибоко поринути у стосунки зі святими. У ті періоди мого життя, коли мені самотньо, і жоден святий не здається близьким моєму серцю, я просто чекаю. Прошу у Бога про небесного друга. І Він завжди посилає мені його — такого, якого, як я вже згадувала, я очікую найменше.
Так святі, певною мірою, стають членами моєї духовної родини. Я уявляю, як кожен із них допомагає мені, коли я вступаю в духовну боротьбу з ворогом. Вони — химерна, невидима група, яка зібралася біля мене. Одні були пустельниками XV століття. Інші — містиками-ченцями ХІХ століття. Одні були молодими, інші — старими. Одні — фермерами, інші — королями. Зрештою, є ще крилаті ангели, що злітають на найвищі дерева мого духовного подвір’я.
Святі люблять нас, бо вони найперше люблять Бога. Їхня єдина мета — допомогти нам потрапити на Небеса. Все, що нам потрібно зробити, це звернути увагу на те, хто вони такі і хто з них стукає у наші серця. Потім дізнайтеся трохи про них. Поговоріть із ними. Поставте їм запитання, навіть якщо це будуть дивні запитання. Потім послухайте ще раз.
Коли ви переживатимете часи важких випробувань — моліться, щоб вони вам допомогли. І вони допоможуть.
Переклад CREDO за: Дженні Юінґ, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
