Розповіддю про покликання Матея Папа Франциск розпочав новий цикл повчань, присвячений євангелізації як «кисневі християнського життя».
Без апостольської ревності віра міліє. Завершивши минулої середи цикл повчань, зосереджений на темі розпізнання, 11 січня 2022 р. Папа Франциск розпочав нову серію роздумів, присвячених «нагальній і вирішальній» темі захвату євангелізацію, тобто апостольській ревності. Промовляючи до учасників загальної аудієнції в залі Павла VI у Ватикані, він підкреслив, що йдеться про життєдайний вимір Церкви, адже спільнота учнів народжується «апостольською та місіонерською», пише Vatican News.
Кисень християнського життя
Однак, зазначив Святіший Отець, може трапитися так, що «апостольський жар, прагнення прямувати до інших із доброю вісткою Євангелія зменшується». «Але коли християнське життя втрачає з поля зору горизонт євангелізації, горизонт звіщення, то починає хворіти». Папа наголосив, що місія це «кисень християнського життя». Тож метою нового циклу катехиз є поновне відкриття євангелізаційного пориву, починаючи зі Святого Письма та вчення Церкви, черпаючи з джерел апостольської ревності. А далі, анонсував Папа, будуть запропоновані свідки, які «наново запалили в Церкві порив до Євангелія».
Під Божим поглядом
Як відправну точку для цих роздумів Наступник св. Петра обрав євангельську подію покликання Матея. Все починається з того, як розповідає сам герой у своєму Євангелії, що Ісус «побачив чоловіка». Папа звернув увагу на те, що більшість сприймала його як того, «що сидів на митниці», а не як особу. Можемо лиш уявити зневагу до того, хто збирав податки для римських окупантів! «Але в очах Ісуса Матей — людина зі своїми бідами та зі своєю величчю», — підкреслив Святіший Отець. У той час як між Матеєм і євреями панує відсторонення, Ісус наближається до нього, бо «кожна людина люблена Богом». І цей погляд, який бачить іншого — хоч би ким той був — як адресата любові, і є «початком євангелізаційного захоплення». Тож Папа заохотив замислитися: яким є наш погляд на інших, як часто ми помічаємо їхні вади, а не потреби? Чи й серед нас, християн, є поділи на своїх і не наших? Такий погляд не є поглядом Ісуса, «який завжди на кожного дивиться з милосердям і вподобанням», а християни покликані дивитися як Він, особливо на так званих «далеких».
На горизонтах служіння
За поглядом, вів далі Єпископ Рима, слідує рух. Матей «сидів», коли Ісус сказав: «Іди за мною». І він «устав і пішов». Текст наголошує на отому «встав», бо це важлива деталь. В ті часи сидів той, хто мав владу над іншими, що стояли перед ним. Тож перше, що чинить Ісус, — це «відривання його від влади»: від «сидження, приймаючи інших», до «руху в напрямку інших», тобто заохочує «залишити позицію вищості», щоб відкритися «на горизонти служіння».
«Це чинить Христос, і це є фундаментальним для християн: чи ми, Ісусові учні — Церква — сидимо, чекаючи, щоб люди приходили, а чи вміємо підвестися, пуститися в дорогу разом з іншими, шукати інших?» — запитував Папа.
Повернутися переміненими
Наступним елементом розповіді є мета. Куди пішов Матей, після того як встав і пішов за Ісусом? Ми можемо уявляти, що його життя змінилося й Учитель повів його до нових зустрічей, — натомість ні, не відразу. Як зазначив Святіший Отець, Матей іде до свого дому, де готує великий бенкет, запрошуючи багатьох інших митарів. «Матей повертається у своє середовище — але повертається переміненим і з Ісусом. Його апостольська ревність розпочинається не з нового, чистого й ідеального місця, але там, де він живе, серед людей, яких він знає», — підкреслив Папа. Ми «не повинні чекати своєї досконалості», щоб вирушити у тривалий шлях з Ісусом, свідчити Його; наше свідчення «починається сьогодні, починається там, де ми мешкаємо». І починається «не з переконування інших, але свідчачи кожного дня красу Любові, яка поглянула на нас і зрушила з місця». Бо, як навчав Папа Бенедикт, «Церква не займається прозелітизмом. Вона розвивається радше через привабливість».
фінансово.
Щиро дякуємо!
