Ви сумніваєтеся в існуванні Бога? Може бути так, що ви не до кінця обдумали це питання.
Багато людей просто вважають, що Всесвіту і людству було би набагато краще, якби вони навіть не замислювалися про існування Бога. З огляду на це, запрошую вас обміркувати кілька наступних сценаріїв «а що якби…»
1.Що якби не було смерті?
Тоді ніхто би не помер. Людство було би приречене на вічний голод, оскільки світ не здатен підтримувати нескінченну кількість населення протягом нескінченної кількості часу.
Але наявність смерті дозволяє нам розуміти, що у житті марне, а що варте уваги, і це дає нам можливість зростати в любові в служінні іншим.
2.А якби ніхто ніколи не хворів?
Тоді ми втратили би можливість виявляти співчуття до тих, хто цього потребує.
Але через наявність хвороб ми можемо усвідомлювати свою смертність і прагнути полегшити страждання, де би ми з ними не зустрічалися.
3.А якби всі були багатими?
Тоді гроші з’являлися би щоразу, коли вони нам потрібні, а ми, без необхідності працювати за них, стали би млявими та апатичними.
Але відмінності у матеріальному становищі можуть спонукати милосердних людей серед нас присвятити себе служінню іншим.
4.А якби нікому не довелося працювати?
Тоді людству бракувало би будь-якої ініціативи. Навіщо самовдосконалюватися, якщо все завжди було би однаковим, незалежно від того, що кожен із нас робить? Без ініціативи не було би цікавості чи прогресу.
Але з потребою працювати приходить ініціатива, прогрес, особистий розвиток, чесність, терпіння та наполегливість у навчанні й самовдосконаленні.
5.А якби зла не існувало?
Тоді не існувало би і добра. Ніхто не розумів би різниці між добром і злом, і тому все було би водночас прийнятним і неприйнятним. Любові більше не було би. Ненависті також. Взагалі нічого не мало би значення.
Але зі злом у світі ми можемо виявляти свою вільну волю та перешкоджати (або сприяти) поширенню зла у світі. Таким чином ми стаємо моральними або аморальними істотами. Ми також можемо визначити, хто справді зацікавлений у покращенні долі всіх людей, а хто просто зацікавлений у балачках про це.
6.Що якби кожен отримав те, чого хоче?
Тоді це суперечило би тому, чого хочуть всі інші, а це неможливо. Фермери хотіли би дощу, а любителі пікніків — ні. Хто би вигравав у лотерею? Кожна людина хоче стати переможцем, але щоб лотерея спрацювала, потрібно, щоб 99,999% проданих квитків програли. А як бути з тими, хто бажає зла іншим? Чи вони також повинні отримувати бажане? А як щодо тих, хто загадує дурні бажання? Чи всі студенти мають складати іспити на вищий бал, навіть якщо вони відмовляються вчитися? Така ситуація була би неспроможною і нереальною.
Але через відсутність впевненості у тому, що ми отримаємо бажане, ми приходимо до розуміння того, що насправді важливо у цьому світі. Ми можемо взяти на себе зобов’язання допомагати іншим або ж шукати власного блага.
7.Що якби все було саме так, як я хочу?
Чи був колись хоча б один випадок, коли абсолютно самовдоволена, самореферентна і самолюбна людина вела зразкове, доброчесне та героїчне життя? Відповідь — рішуче «ні». Якби ми мали все, чого ми хочемо, і якби всі інші теж це мали, що спонукало би нас когось любити чи співчувати комусь?
Але без певності в отриманні усього, чого ми хочемо, ми починаємо цінувати те, що маємо, і таким чином покладаємося на Джерело Любові як на те єдине, що може дати все, що нам потрібно.
Отже, без стійкої опори аргументи проти існування Бога руйнуються та скасовуються. Логіка — ця рідкісна річ, яка відокремлює нас від нижчих тварин — є ознакою існування Бога. Навіть Святе Письмо говорить нам, що Бог збентежує як мудрих, так і нерозумних. У своїй безмежній мудрості Бог використовує безглузді речі, щоб збити з пантелику тих, хто вважає себе мудрим. «Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться» (Як 1, 5).
Христос обіцяє нам, що коли потрібно буде відповісти на складні запитання, якщо ми будемо відкриті Йому, Він дасть нам «слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити» (Лк 21, 15).
Переклад CREDO за: Анджело Станьяро, National Catholic Register