Деякі з апостолів «вагалися» навіть після воскресіння Ісуса… Святий Лука повідомляє, що перед тим, як обрати 12 апостолів, Ісус провів усю ніч на молитві (Лк 6,12): отже Його вибір безумовно був свідомим, після ретельного розпізнавання і розмови з Отцем.
12 апостолів
Зазвичай, коли ми думаємо про вибраних Ісусом 12 апостолів, у нас перед очима постають мужі великого духу, які заклали фундамент ранньої Церкви. Вони зцілювали, звільняли, з силою проголошували Добру новину про Божого Сина і, врешті-решт, майже всі віддали за Нього життя.
Їхні імена записані золотими літерами у християнських літописах, а наступні покоління учнів Христа шанують їх та обирають собі за покровителів. Усе це, звісно, правда, але не зовсім.
Варто пам’ятати, що процес їхнього духовного становлення — це складний шлях, часто позначений помилками й недосконалістю, а також слабостями, які виявлялися в найнесподіваніші моменти.
Деякі апостоли засумнівалися
Достатньо згадати хоч би Петра, який спочатку повчав Ісуса, а пізніше, перед лицем небезпеки, просто зрікся Його. Не можна також забувати про Якова та Йоана — запальних «синів грому», які підступно намагалися посісти кращі посади в Божому Царстві.
Апостоли бували сварливими, дріб’язковими, зосередженими на собі, прив’язаними до своїх обмежених і вузьких уявлень про Месію та Його місію. Результат? Під хрестом Ісуса залишився тільки Йоан. Усі інші втекли.
Більше того: коли вже здавалося, що досвід страждань, смерті й воскресіння Ісуса так потрясе апостолів, що приведе, нарешті, до фундаментальної зміни їхнього життя, — св. Матей наприкінці свого Євангелія пише речення, яке може шокувати.
Він згадує, як після воскресіння Ісус сказав апостолам піти до Галілеї, а потім їм там об’явився, і вони вклонилися Йому. Однак євангеліст зазначає, що деякі εδιστασαν (едістасан), що перекладається як «засумнівалися» (Мт 28,17). Він показує, які слабкі й нестабільні були ті, на кого поставив Ісус, і в кого Він так багато вклав.
Церква, збудована на слабкості
Як це можливо, що вдалося збудувати Церкву на такому хиткому фундаменті? Хіба Ісус не міг обрати когось іншого, стійкішого, сильнішого, вірного і зрілого? Парадоксально — але здається, що Він навмисне шукав найближчих учнів серед бідних і маргіналів, за яких ніхто, по-людськи, не дав би й ламаного гроша.
Адже апостоли були бідними й часто неотесаними рибалками. Більше того, до їхнього грона Ісус долучив ще й Матея — митника, якого ненавиділо ізраїльське суспільство; Симона, який міг бути пов’язаний із бунтарями-зелотами; і, нарешті, Юду — злодія, який Його зрадив. Святий Лука повідомляє, що, перш ніж обрати 12 апостолів, Ісус провів усю ніч на молитві (Лк 6,12). Отже, Його вибір безумовно був свідомим, після ретельного розпізнавання і розмови з Отцем.
Зрештою — що шокує, мабуть, найбільше, — коли незадовго до Його вознесіння апостоли, що схилилися перед Ним, сумніваються й вагаються, Він посилає їх по всьому світу навчати і хрестити усі народи (Мт 28,19). Те, що по-людськи не мало шансів на успіх, протягом наступних тижнів, місяців, років виросло в силі Святого Духа до неймовірних розмірів і триває досі — попри кризи та людський гріх.
Це важлива наука для нас. Зазвичай ми ближче до того крихкого і наповненого кризами виміру життя апостолів, аніж до їхнього героїзму та євангелізаційних успіхів. Історія найближчих учнів Ісуса показує нам та навчає нас: якщо ми довіримося Богу, то наша нікчемність не буде для Нього перешкодою. Більше того — Він із задоволенням будує історію нашої величі з матеріалу наших слабкостей.
Переклад CREDO за: Олександр Банька, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
