«Були моменти, коли води були збурені, й вітер супротивний, і видавалося, що Господь спить. Однак я завжди знав, що Він у цьому човні є», — такими були слова Бенедикта XVI під час його останньої загальної аудієнції у 2013 році.
11 лютого 2013 року папа Бенедикт XVI оголосив про свій відхід від управління Човном Петровим. Згадаймо фрагменти його звернення до вірних під час останньої загальної аудієнції, що відбулася 27 лютого 2013 року на площі св. Петра. Сьогодні минає місяць, як від нас відійшов папа-сеньйор Бенедикт. Він помер 31 грудня 2022 року в 95-річному віці.
«Коли 19 квітня, майже вісім років тому, я погодився прийняти Петрове правління, то мав незламну певність, яка завжди мене супроводжувала: певність, що Церква живе Божим Словом. У ту мить, як я вже не раз казав, у моєму серці пролунали такі слова: Господи, чому Ти хочеш від мене оцього, і чого Ти від мене чекаєш? Ти кладеш мені на плечі великий тягар; але якщо це Ти мені так велиш — на Твоє слово закину сіті, впевнений, що Ти мене зміцниш, попри всі мої слабкості. Й через вісім років я можу сказати, що Господь мною керував, був близько біля мене, я щодня відчував Його присутність. То був етап шляху Церкви, в якому були хвилини радості й світла, але й хвилини труднощів; я почувався, як св. Петро з апостолами в човні на Галілейському морі: Господь дав нам багато днів сонця й легкого вітру, днів, коли улов був щедрим; були також моменти, коли води були збурені, а вітер супротивний, як в усій історії Церкви, і здавалося, що Господь спить. Однак я завжди знав, що в цьому човні є Господь, і завжди знав, що човен Церкви — не мій, не наш, а Його. І Господь не дозволить, щоб він потонув; то Він його провадить — напевно також за посередництвом людей, яких вибрав, бо сам хотів. Таку впевненість я мав і маю, і ніщо мені її не скаламутить. Тому моє серце сьогодні сповнене вдячності Богові, бо всій Церкві, і мені також, ніколи не забракло Його розради, Його світла, Його любові. (…)
В останні місяці я чув, що мої сили спливають, і ревно благав Бога на молитві, щоб освітив мене своїм світлом, щоб я прийшов до найбільш слушного рішення — не для мого блага, але для блага Церкви. Я зробив цей кров з усім усвідомленням того, що він означає, і з усвідомленням його новизни, але також із великою погодою духа. Любити Церкву — це означає також мати відвагу звершувати тяжкі вибори, виснажливі, маючи завжди перед очима благо Церкви, а не самих себе. (…)
Дорогі друзі! Бог керує своєю Церквою, підтримує її завжди, а передусім — у тяжкі хвилини. Не втрачаймо ніколи з ока цього бачення віри, яка є єдиним істинним баченням дороги Церкви та світу. В нашому серці, в серці кожного з вас нехай буде завжди радісна впевненість, що Господь є з нами, Він не покидає нас, Він є близько і обіймає нас своєю любов’ю. Дякую!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
