Роздуми над Словом Божим на понеділок VI звичайного тижня, рік І
Воістину кажу вам, що не буде дано цьому родові знамення!
Я скористаюся тим, що сьогоднішнє Євангеліє таке коротесеньке, і присвячу хвилину уваги тій фразі, яка часто повторюється у висловлюваннях Господа Ісуса: «Запевняю вас» (воістину, кажу вам). У грецькому оригіналі тут завжди стоїть гебрейське слово «амен», отож ця фраза звучить так: «Амінь, кажу вам». Виразом «амінь» закінчуються наші молитви. Надзвичайно глибоко це «амінь» наприкінці молитви пояснює Апостол Павло у Другому посланні до Коринтян: «Ісус Христос не був “так” і “ні”, але звершилося у Ньому “так”. Бо скільки існує обітниць Божих, у Ньому вони всі є “так”. Тому також через Нього, через Христа, вимовляється наше “амен” Богу на славу».
«Амінь» переважно ми перекладаємо як «нехай станеться». Але якщо наше «амінь» ми промовляємо у Христі, тоді воно означає «У Христі так станеться точно».
Незрівнянно глибший сенс має вираз «амінь» в устах самого Господа Ісуса. Тут варто нагадати, що в Новому Завіті один раз оце «амінь» приписане Господу Ісусові як Його ім’я: «Це каже Амінь, Свідок вірний і правдомовний» (Одкр 3, 14). Бо Христос Господь каже своєму Предвічному Отцю своє абсолютне «так», абсолютне «амінь» — і добру новину в тому, що Отець Предвічний бажає виказати нам милосердя та примиритися з нами, Він приніс в абсолютній чистоті, без спрощень і перекручень. Він є «Амінь» свого Небесного Отця. А коли до нас мовить: «Амінь, амінь, кажу вам», — це означає: «Це правда, яку Я вам приношу від Мого Отця, почуйте в цій правді слово Його любові».
Отож правда, яку Господь Ісус переказує нам у сьогоднішньому Євангелії, звучить нібито сухо й гостро: «Запевняю вас, що не буде дано цьому родові знамення!» Запитаймо себе: яке послання Божої любові міститься у цих нелегких словах Господа Ісуса? Ну, по‑перше, Господь Ісус повчає нас, щоб ми не бралися видавати розпорядження Богові. «Дай нам знак з неба, і ми увіруємо в Тебе» — зажадали фарисеї. Однак не можна ставати перед Богом у позу повелителя. Перед Богом ми всі прохачі у довірі.
По-друге, фарисеям здавалося, що як вони увірують у Господа Ісуса, то таким чином обдарують Його своєю милістю. Але ж дійсність насправді принципово відмінна: то Він виказує нам велику милість, що погоджується прийняти нас за своїх учнів! Тому Господь Ісус не бажав більше розмовляти з ними.
Нехай така фарисейська помилка не трапиться з нами. Ні одна з цих двох.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
