Якщо ви цікавитеся історією їжі, або просто любите смачно поїсти, вам може бути цікаво дізнатися деякі факти про їжу на конклавах.
У 1248 році кардинали так довго обирали папу, що їхнє спочатку щедре меню почали поступово скорочувати: спочатку до одного прийому їжі на день, а наприкінці виборці сиділи лише на хлібі і воді. Та навіть попри ці обмеження, на обрання нового папи, Григорія X, люд Божий мусив чекати цілих 40 місяців.
Між іншим, саме тоді започаткувалася традиція замикати кардиналів на ключ, щоб спонукати їх швидше ухвалити рішення, яка з плином часу перетворилася на відому нам сьогодні процедуру конклаву.
Один із перших знаменитих шеф-кухарів, італієць Бартоломео Скаппі, готував страви для учасників папського конклаву у 1549 році. Він описав меню та способи приготування у своїй кулінарній книзі, зокрема зазначивши, що страви потрібно було постійно перевіряти на отруту. Як пише Скаппі, це вплинуло на сам склад меню: «[На конклав] не можна було надсилати закриті пироги або цілих курчат, тому їх розрізали у присутності єпископів».
Однією з тих страв, які подавалися на конклаві 1549 року, були свинячі реберця. У своїй книзі Скаппі пише про способи подачі і приготування реберець для кардиналів:
«Є різні способи приготування задніх ребер домашньої свині. Якщо свиня молода, реберця можна запікати на рожні зі шкіркою або без неї, а також на сковороді з цибулею, підсмаженою на жирі, який стікає з м’яса під час приготування… а перед запіканням посипати реберця сіллю і меленим насінням коріандру».
Скаппі навіть згадує соус, який можна вважати далеким пращуром сучасного соусу барбекю:
«Можна дати реберцям настоятися у маринаді з оцту, сиропу з виноградного сусла, зубчиків часнику та коріандру, а потім приготувати їх на рожні у згаданий вище спосіб і подати гарячими, поливши соусом, приготованим з тих самих приправ».
З огляду на цей історичний екскурс і з нагоди початку конклаву, можливо, й нам варто приготувати сьогодні реберця на вечерю?
фінансово.
Щиро дякуємо!
