Скількох мучеників має Церква?

Скільки мучеників було в історії Церкви? Це питання складніше, ніж можна було би подумати.

Візьмемо, наприклад, групу, відому під загальною назвою перших римських мучеників. Щороку 30 червня Церква вшановує пам’ять християн, які загинули у Римі у 64 році. Щороку католикам нагадують, як руйнівна пожежа знищила дві третини міста, і як римський імператор Нерон без будь-яких доказів звинуватив у розпалюванні пожежі християн. Ці християни були надзвичайно жорстоко вбиті, і їхня смерть поклала початок понад двохсотлітньому переслідуванню Церкви з боку Римської імперії.

Але ми не знаємо, скільки католиків загинуло під час того переслідування. Римляни не стежили за цим, а християни, яким вдалося уникнути арешту, були надто зайняті, намагаючись уникнути тієї ж долі. 

Для історії Церкви це не рідкість. Вона має 59 інших груп безіменних та непорахованих мучеників, визнаних Церквою. Ми можемо бути впевнені щодо місця та дати (або століття) їхньої загибелі, але ми не знаємо точної кількості людей, які померли за Ісуса Христа.

Однак, навіть відкинувши ці групи, можна обчислити досить точну мінімальну кількість людей, які зазнали мученицької смерті протягом історії Церкви, і які зараз проголошені блаженними чи святими. Користуючись даними з офіційного літургійного календаря святих Церкви — Римського мартиролога 2004 року — і даними Дикастерію у справах канонізації святих, я підрахувала, що протягом століть мучениками було визнаноі 14 154 чоловіків, жінок і дітей.

Як ми можемо осягнути страждання цих тисяч окремих життів? Почнемо з огляду подробиць життя мучеників. Історії деяких святих, що їх Церква вшановувала лише протягом останніх тижнів, допоможуть нам зрозуміти, чому прості католики можуть бути страчені лише за свою віру.

19 січня Церква згадувала чотирьох членів однієї родини, які загинули у IV столітті. Згідно з переказами, святі Марій і Марта були подружжям, а святі Аудіфакс і Абакум — їхніми синами. Сім’я походила з Персії, але переїхала до Рима. Коли в Римі посилилися переслідування і почалися страти християн, ці четверо розшукали тіла загиблих і поховали їх по-християнськи. Виконання тілесних справ милосердя — це християнський обов’язок, але це також допомогло владі зрозуміти, що ці люди — католики. Всі четверо були заарештовані й страчені.

Більшість католиків знайомі зі святим Фабіаном, двадцятим Папою, який прийняв мученицьку смерть у 250 році, і якого Церква згадує 20 січня. Він є прикладом того, що папство може бути небезпечним для здоров’я і життя. Протягом століть принаймні 20 Пап загинули як мученики. Але, незалежно від їхньої точної кількості, можна бути певними, що до закінчення переслідувань Церкви приблизно у 313 році кожен чоловік, який ставав на її чолі, робив це, знаючи, що будь-якої миті може прийняти мучеництво.

Ми також добре знаємо святого Севастіана, якого Церква вшановує також 20 січня. Як відомо, він був солдатом, який пережив страту стрілами, але згодом знову був заарештований і страчений вже «успішно» у 288 році. Його смерть нагадує нам, що, хоча професія солдата загалом не вважається шляхом до великої святості, 426 блаженних і святих у певний момент свого життя перебували на військовій службі. Деякі з них, як-от святий Мартин Турський, залишили службу ще в молодості і згодом стали монахами, пустельниками і єпископами. Але 402 солдати — не всі з яких жили у часи ранньої Церкви — продемонстрували свою хоробрість і готовність радше померти, ніж зректися віри у Христа.

21 січня Церква вшановує святу Агнесу, богопосвячену діву, яка загинула у Римі в ІІІ або IV столітті. Але вона не єдина мучениця у церковному календарі того дня. До мучеників, яких згадують 21 січня, належать також: заможний мирянин, який помер мученицькою смертю у Франції ІІІ століття; четверо католицьких священників, страчених в Англії у XVI та XVII столітті, і фермер, убитий за свою католицьку віру в Кореї у 1867 році. Усі ці чоловіки стали мучениками з тієї ж причини, що й Агнеса: бути християнином вважалося актом державної зради.

Святий Мейнрад, спомин якого також відзначається 21 січня, став мучеником з іншої причини. Мейнрад був німецьким монахом і священником IX століття, який вирішив жити відлюдником у Швейцарії. До його скиту прийшла група злодіїв, вдаючи з себе нужденних, і Мейнрад прийняв їх, нагодував і виявив до них гостинність. Вони винагородили його за гостинність убивством, оскільки (помилково) вирішили, що він приховує якийсь скарб, який можна вкрасти. З цієї причини Мейнарда протягом століть вшановували як мученика, що прийняв смерть через своє християнське милосердя.

22 січня Церква згадує святого Анастасія. Згідно з переказами, він був солдатом, який служив у перській армії, коли дізнався про Христа і навернувся до віри. Повернувшись до свого рідного міста (на території сучасної Сирії) він захотів привести до Христа і своїх співвітчизників. Коли перський цар почав переслідування християн на своїй землі, Анастасія заарештували разом із сімдесятьма іншими християнами, багато з яких навернулися завдяки його зусиллям. У 628 році всі вони були закатовані і вбиті. Як і всі інші переслідувачі християн, перський цар був упевнений, що знищення християн на його території знищить і саме християнство. Очевидно, що він помилявся.

Можливо, чотирнадцять тисяч мучеників здається доволі малою кількістю порівняно з мільярдами людей, охрещених католиками за останні двадцять століть. Звичайно, можна з певністю сказати, що ще багато вірних, але не відомих нам католиків, були вбиті за свою віру.

Але у цьому полягає суть пам’яті про мучеників. Сама буденність їхнього життя нагадує нам, що будь-хто, будь-якого покликання, у будь-якій країні може потрапити в опозицію через свою вірність Христу. Переслідування — це норма, а не виняток. Так само, як і вони, ми можемо бути осміяними чи покараними за те, що чинимо справи милосердя, живемо своїм покликанням у подібний до Христа спосіб, відмовляємося піддаватися несправедливому тиску уряду, живемо чеснотним життям або просто пояснюємо іншим свою віру. 

Мученики Церкви показують нам, що ми, звичайні християни, завдяки Божій благодаті, можемо наслідувати Христа у нашому щоденному житті і навіть отримати додаткову благодать мучеництва, як Він.

Переклад CREDO за: Дон Ботнер, Catholic World Report