Україна

«Сьогодні ви покликані для зцілення ран». У Києві висвятили 3 дияконів

06 Лютого 2023, 12:57 1541 Ігор Богомолов, Ірина Єрмак
Фото: Луїс Гонсалвес

4 лютого 2023 р. у столичному катедральному соборі св. Олександра були висвячені на дияконів семінаристи місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Києві.

Відтак Києво-Житомирська дієцезія отримала нових служителів: це Міхал Павло Садовнік (Польща), Педро Аррібас Монтеро (Іспанія) і Хосе Хесус Пачеко Ордас (Венесуела). Урочисту Святу Месу з обрядом рукоположення очолив ординарій дієцезії єпископ Віталій Кривицький.

 

 

«Попри смуток, який несе війна, — сказав для CREDO Його Преосвященство, — ми переживаємо сьогодні радість: радість покликання до служіння трьох нових дияконів. Початок їхнього служіння, саме тепер, у контексті війни, дуже важливий, тому що сьогодні від Церкви вимагається дуже багато служіння: служіння проголошення Слова — Слова розради, Слова підтримки, Слова спасіння. Від Церкви сьогодні вимагається багато знаків любові, вчинків любові, й саме до цього покликані нові диякони. Молимося, щоб їхнє покликання було міцним і щоб їх постійно супроводжував дух Христової любові. Про це ми молимось і просимо усіх членів нашої Церкви молитися за те, щоб вони були вірні своєму покликанню».

 

 

З єпископом-ординарієм співслужили ректор семінарії о. Роман Грек, віцеректор о. Сергій Тоберт, духовний наставник семінарії о. Томаш Трацкі та численна група священників, серед яких були і випускники київської семінарії «Redemptoris Mater» о. Ілля Борячук, о. Матеуш Адамскі, о. Віктор Приходько, о. Андрій Педай, о. Микола Єрмаков. В урочистості взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільо та семінаристи Сергій Тірпак і Станіслав Клєджік.

 

 

 

Вітаючи всіх на початку богослужіння, о. Роман Грек сказав: «Мені здається, що перебуваємо уві сні. Серед цих випробувань і страждань, які переживаємо в цей час, Бог дає нам утіху. Я переконаний, що такою втіхою буде для нас сьогоднішня літургія, під час якої будуть рукоположені в диякони троє наших братів. Це буде утіха не тільки для нас, для отця-єпископа, для катехістів, форматорів семінарії, але й для всіх людей — яких Бог уже напевно передбачив, — до кого вони підуть, щоб проголошувати їм перемогу над смертю, над ненавистю, над гріхом і приносити їм мир, який приходить із Христом. Коли сьогодні вранці ми молилися в семінарії Утреню — ми завжди під час цього молебню відкриваємо навздогад Євангеліє, — нам відкрився фрагмент, у якому йдеться про помноження хлібів. Учні Ісуса, дивлячись на натовп, приходять до Нього і кажуть, що ті голодні. Вони хотіли скинути проблему на Ісуса, а Ісус їм відповів: ‘Дайте ви їм їсти’. На моє переконання, для кандидатів до рукоположення це було прекрасне слово підтвердження тієї історії, яку Бог робить у їхньому житті. Хотів поділитися з вами цим словом, яке, я вважаю, дасть нам відвагу в цей непростий час продовжувати робити те, до чого Бог нас покликав: проголошувати Євангеліє».

 

 

У проповіді, яку проголосив після звершення першого обряду дияконських рукоположень — обряду вибрання кандидатів до дияконату, — єпископ Віталій Кривицький висвітлив найважливіші аспекти дияконського служіння.  

 

 

— Слово Боже, яке ми чули сьогодні, — сказав Його Преосвященство, — спонукає усвідомити наше покликання. Усвідомити, що ми робимо дуже багато свідомих кроків у житті, приймаємо багато рішень — простих і складних. Але дуже багато що залишається немовби за завісою: в Божому серці, в Його задумах, і ми в своїх рішеннях ці задуми лише відкриваємо. Коли життя комфортне — рішення приймати легше. Коли стає складним, як тепер, — рішення приймати складніше, але вони мають зовсім іншу вагу. Ми інколи змінюємо свої рішення, бо кажемо: обставини змінилися. Але є певні задуми, що не змінюються: ті, які мають корінь у самому Бозі; заповіді або слова, що мають корінь в любові. Христос сьогодні закликає вас запитати себе: чим є моя любов? Чи це любов поставила мене на це місце? Інколи люди, коли приходять до семінарії (або до якогось іншого стану), кажуть: «Мені подобається це служіння. Мені подобається вбрання, яке носить священник». Я запитую: «А якщо завтра мода зміниться? Що тоді?» Господь кличе нас не до того, щоб ми подобались одне одному. Господь кличе нас, щоб ми любили одне одного. Господь не кличе нас до служіння, яке буде нам подобатись. Господь покликав вас, щоб ви любили. І я хотів би нагадати, що жодна функція, яку сьогодні Церква доручає вам, не має права бути виконуваною без любові. І особливо зараз, під час цієї війни, ми лише більше це розуміємо.

 

 

Найголовніше сьогодні, під час цього таїнства, — продовжив владика Віталій, — це побачити Христа, який, як і дві тисячі років тому, запитує: «Чи ти любиш Мене? Чи ти готовий у цій любові змагатися? Чи готовий приносити плоди любові?» Любов має свої виміри; вона вимірюється в жертвах. Склалося так, що після завершення цієї радісної події, тут, у цьому храмі, відбудеться похорон. Цей воїн поклав життя за нашу державу. Сьогодні Господь не відкриває вам якісь певні «можливості» в Церкві, не відкриває вам кар’єру. Господь тільки відкриває можливість свідчити про таку любов, приносити щоденні жертви, дрібні чи й великі, і робити так, як сьогодні спонукає Боже Слово: приносити плоди. Вони не завжди трагічні; але вони дуже часто вдаряють в наше «его», приборкують наш егоїзм. Навіть хочу сказати: щодня. Господь через вас хоче бути ближче до громади. Будьте свідомі того, що Господь наближається до тих, хто сьогодні потребує любові. Це завжди було потрібно, але сьогодні це потрібно особливо.

 

 

За Йоаном Золотоустим, — наголосив єпископ, — «любов перемінює субстанцію речей». І ви покликані до того, щоб перемінювати субстанцію речей. Але ви не стаєте магами ані ворожбитами. Ви стаєте священниками Христа у цьому першому ступені, бо будете перемінювати субстанцію речей саме любов’ю — любов’ю Бога, яка активувала в вас бажання приносити плоди любові. Нехай кожне Таїнство, яке ви будете звершувати, нехай кожне слово, яке будете проголошувати, і кожний жест майбутнього пресвітера будуть наповнені цією любов’ю. Нехай люди побачать в вас цю любов і нехай вона насправді зцілює тих, які потребують зцілення. Ми усвідомлюємо, що цього служіння зцілення і любові з кожним днем все більше і більше потрібно нашій державі, нашій Церкві. Нехай би сьогодні вночі закінчилась війна — перед нами ще десятиліття для зцілення ран. Сьогодні ви покликані для цього зцілення. Нехай наші руки будуть повні добрих учинків, які ми можемо занести до Господа для нашого спасіння ближніх.

 

 

У продовженні обряду рукоположення кандидати до дияконату засвідчили перед усіма згромаженими на літургії, а в їхній особі — перед усією Церквою, свою волю прийняти дияконське священнослужіння, після чого склали присягу послуху єпископу-ординарію та його наступникам. Завершенням обряду стало покладання єпископом рук на голови кандидатів, які з цього моменту стали дияконами.

 

 

Серед тих, хто прибув на урочистість, були батьки Міхала Садовніка п. Павел і п. Катажина, а також його брат Ян і сестра Ольга. Попри небезпеку, вони приїхали до Києва, щоб у цей важливий момент у житті свого сина і брата бути поруч із ним. «Ми завжди схвалювали життєвий вибір Міхала і тепер радіємо, що це здійснюється», — сказала пані Катажина.

 

 

На цих свяченнях був присутній також о. Міхал Бранкевич — багаторічний душпастир парафії св. Олександра, останні роки відсутній в Україні через хворобу. Для парафіян і спільноти Неокатехуменальної дороги це була велика радість.

 

 

— Родини висвячуваних були присутні, — поділився він спогадами з CREDO, — і з Польщі, і з Іспанії. Звісно, не всі могли прибути аж так далеко, наприклад, із Венесуели, але вони могли бачити всю літургію, трансльовану в інтернеті з іспанським перекладом. Вони перебували в єдності зі своїми близькими. Щодо самого висвячення, то варто зазначити, що семінарії «Redemptoris Mater» підтримують служителями Неокатехуменальну дорогу, але ці диякони висвячені для Києво-Житомирської дієцезії, і потім будуть висвячені на священників саме цієї дієцезії, і тут працюватимуть. Вони дуже добре знають українську мову, і практику проходитимуть у парафіях нашої дієцезії. Я вдячний Богові за те, що міг бути на цій Службі — цілком несподівано! Я перебуваю за кордоном на лікуванні, і один священник, який їхав в Україну, раптом запропонував мене привезти. На три дні я опинився в Києві — і щасливий. Ще раз можу подихати атмосферою Києва, це мені дуже допомогло, і надихає сюди ще приїхати. Я сам на Дорозі вже понад 30 років, і це дійсність, яка мені дуже допомагає і в моєму священстві, і в моєму житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Київ
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity