«Як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси» (Сир 2,1).
В сьогоднішній спомин блаж. о. Міхала Сопочка — сповідника св. Фаустини Ковальської, ревного слуги Божого Милосердя — пропонуємо вам кілька його думок про духовне життя.
«Хто би хотів бути справжнім християнином і набути істинні чесноти, той має приготуватися до різноманітних спокус, від яких навіть Христос не був вільний. (…) Усі на землі ми залишаємося немовби між двома полюсами: над нами — Бог милосердний і найпрекрасніше Небо, а під нами — сатана злостивий і пекло. Бог нас кличе до себе, прищеплюючи нам віру, надію і любов, а сатана тягне до себе через ‘пожадливість тіла, пожадливість очей і пиху життєву’ (див. 1 Йн 2, 16). Ми повинні зробити вибір і прихилитися до одного чи до другого полюса; нейтральність тут не є можливою — або ми піддамося покликові Милосердя і чеснот, або дамо себе вкрасти звабі переступів».
«Спокуси часто постають із нашої провини, з браку умертвіння і чування, через несталість розуму та з браку довіри до Божого Милосердя. Як човен без стерна кидає хвилями, так людина нестала і відкрита назовні буває шарпана різними спокусами. Інколи спокуси приходять без нашої провини, і тоді не варто непокоїтися. Тому що боротьба зі спокусами хоч і неприємна, справді, але надзвичайно корисна. Тому Бог спокуси допускає і послуговується ними не раз як лікар отрутами — для більшої користі душі.
Спокуса вчить покори. Багато людей живуть в ілюзіях, приховуючи від самих себе свою вбогість, яку спокуса оголює, щоб навчити не гордувати собою, а на Бога уповати. Петро у Горниці був зухвалий, кажучи, що ніколи не зрадить Месію; а після падіння став надзвичайно смиренним і на запитання Вчителя, чи він Його любить, відповідав: ‘Ти знаєш, що люблю Тебе’ (Йн 21,17). Як човен має бути дещо занурений у воду, щоб не перевертався, так Бог допускає нам зануритися в нещастя спокуси, щоб утримати нас у смиренні.
Спокуса очищує душу і вириває її з оманливого недбальства, роблячи її чуйною та обережною. Як море викидає каламуть і сміття, так душа, яку кидає хвилями спокус, звільняється від ілюзій щодо власної досконалості».
«Спокуса утверджує душу в чеснотах і полегшує поступ у досконалостях. Без боротьби немає перемоги, а без перемоги немає чесноти, яку набувають невпинними стараннями. Як дерево, якому загрожують вітри, глибше запускає коріння, так душа, яку шарпають спокуси, зміцнюється в чесноті».
«Гідність розумної істоти виростає насамперед із вільної волі. Заслугою і славою істоти вільної є спротив, чинений поганим поривам, що вивільняється при подоланні спокуси. Бог залишив нас вільними, щоб ми з Його благодаті самостійно робили вибір. Тому в наших руках — терези життя і смерті, зла і добра. Нашою метою має бути з’єднання з Богом, яке ми можемо осягнути тільки вільними актами. Таким чином спокуси примножують наші заслуги і винагороду. ‘Блаженний чоловік, що перетриває пробу’ (Як 1,12).
Зрештою, спокуса сприяє примноженню слави Божої і нашої. Після кожної нашої перемоги над сатаною Бог прославлений, бо Його воїн здобув тріумф над ворогом зброєю благодаті».
«Не засмучуймося, коли на нас спадають спокуси, бо Той дозволяє нас спокушати, Хто сам хоче нас увінчати короною і не дозволить спокушати нас понад те, що ми можемо. ‘Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести’ (1 Кор 10, 13)».
«Щоб мати пожиток зі спокус, потрібно їм запобігати, поборювати енергійно і після здобутої перемоги дякувати Богові за допомогу. Знаним є принцип, що краще хворобі запобігти, аніж її потім лікувати. (…) Тим більше це радить нам наша християнська передбачливість. Не треба спокус боятися, але радше належить їм запобігати. А коли спокуса налягає — не довіряймо собі, а радше ревно просімо Бога про допомогу та уникаймо нагод».
«Довірлива молитва ставить нас близько Бога і робить нас непереможними. Ми маємо молитися з великим упованням на Милосердя Боже, яке нас ніколи не підведе. Молімося вустами й думками, приватно і публічно, у хвилини спокою, щоб озброїтися перед атаками майбутніх спокус, — а коли вони надійдуть, молімося короткими зітханнями, наприклад: «Ісусе, довіряю Тобі», «Яви нам, Боже, своє милосердя», «Помилуй мене, Господи» і т.д.»
На підставі: «Роздуми і конференції про Боже Милосердя. Про спокуси», Слуга Божий о. Міхал Сопочко
Переклад CREDO за: Miłosierdzie Boże
фінансово.
Щиро дякуємо!
