Чому Бог не створив ідеальний світ?

Питання: чому всезнаючий і всемогутній Бог, попри знання майбутнього, дозволив Адаму оступитися? Чому Він не утримав його від падіння, або не створив світ у часовій шкалі, де Адам ніколи не вчиняв первородного гріха? Чому Бог не створив ідеальний світ?

Відповідь: ця правильно названа «проблема зла» справді спантеличує, і ви не перший, на кого вона накинула петлю. Я провів більшу частину свого життя, борючись із нею, і можу сказати, що сьогодні вона спантеличує мене більше, ніж тоді, коли я вперше повірив. Це особливо болісно переживають ті, хто вірить у Бога і любить Його, але зазнали тяжкої втрати чи зла.

Почнімо з переконання в тому, що Бог не має наміру зла. Він не чинить зла. Ми повинні почати з цього, щоб не приписувати зло безпосередньо Богові. Віруючі люди часто питають: «Навіщо Ти так вчинив зі мною?» І це зрозуміло, оскільки Бог всемогутній і «якби ми були Богом», кажемо ми, «ми би не допустили того чи іншого».

Але думка про те, що Бог чинить мені зло, є абсолютною помилкою. Зло — це недостатність, брак чи відсутність якогось добра, а Бог — це повнота добра. Він не може бажати нам злиднів. Він не хоче нам зла. Тільки диявол, грішні ангели і ми, люди, творимо зло у цьому сенсі.

Але Бог, безумовно, допускає зло, і це може здаватися нам ще гіршим. «Ти міг це зупинити, — кажемо ми, — але Ти цього не зробив! Чому?!»

Таким чином, ми залишаємося з незрозумілим питанням: чому Бог допускає зло?

Святий Тома Аквінський відповідає на це, твердячи, що Бог допускає існування зла, щоб Він міг породити добро. Але не просто будь-яке добро — не те добро, яке могло би реалізуватися, якби не існувало зла. Йдеться про добро, якого не було би, якби не було зла.

Яке можливе добро можна виправдати допущенням всього зла від Адама до наших днів? Прекрасна пасхальна молитва «Exsultet нагадує нам»: «О щаслива провина, яка заслужила на такого величного Визволителя!» Через гріхопадіння Бог послав Ісуса бути нашим Відкупителем. Він визволяє нас, бо ми потребуємо відкуплення, бо гріх і його наслідки встановлюють гегемонію смерті, від якої ми потребуємо спасіння. Хрест, смерть і воскресіння — чудова відповідь Бога на гріх Адама. І, відкупивши нас, Ісус дає нам можливість співпрацювати з Ним у подоланні всього зла світу.

Хоча співпраця у Божому плані відкуплення робить життя важчим, ніж воно було би, якби Бог узагалі не допустив гріхопадіння, завдяки цій співпраці до нас, до світу — і, зрештою, до Царства — надходять великі блага, які можливі лише внаслідок боротьби зі злом.

Адам був найблагороднішим із Божих творінь. Людина Ісус Христос набагато благородніший за Адама. Ісус був облагороджений, тому що став слухняним аж до смерті. Він не зміг би цього зробити, якби не було зла і смерті, які треба подолати.

Схожим чином облагороджуємося й ми, коли стаємо слухняними Божому плану щодо нас у занепалому світі. Наприклад, у тому, щоби годувати голодних, відвідувати хворих і ув’язнених та ховати мертвих не було би потреби, якби не було бідності, зневаги, злочинів і смерті. І ці речі простежуються до того факту, що ми живемо в грішному світі.

Відповідаючи на потреби, які виникають через гріх Адама — хоча й не обов’язково через гріх самих потребуючих! — ми стаємо прекраснішими, ніж якби ніколи не відповідали, і відкриваємо шляхи, яких в іншому разі не знали би. Таким чином світ стає прекраснішим, і, зрештою, прекраснішим стає саме Царство.

Подумайте про святих, чиє життя було збагачене боротьбою зі злом у собі та у світі. Краса життя Матері Терези була би неможливою, якби не було самої необхідності допомагати найбіднішим із бідних.

Через гріх люди потребують нашої допомоги. Нам теж потрібна допомога людей. Допомога іншим дозволяє нам побудувати більш глибоку людську солідарність. Так солідарність між Богом і людиною стає глибшою, ніж могла би бути, якби ми не потребували хреста Ісуса.

Прикладів може бути безліч. Покликання священників, ченців та монахинь можливі лише тому, що Бог допустив гріхопадіння. Сила матері, яка терпляче переносить багаторазові пологи; відданість батьків, які складають жертви за своїх дітей з інвалідністю; чистота целібату; подружня вірність; витривалість тих, хто страждає на хронічні захворювання; смирення наркозалежного у реабілітації; самопізнання дівчини, яка бореться з анорексією; самоконтроль тих, хто страждає від одностатевого потягу і зберігає цноту… Ці та подібні до них люди стають досконалими саме через праведну боротьбу зі злом у собі та у світі.

Ці приголомшливі екземпляри людської краси — краси персонажів, подібних до Христа — стали можливими завдяки присутності зла у світі. Звісно, гріхопадіння, страждання і зло самі по собі не є добром. Але Бог видобуває з них добро, запрошуючи нас стати співучасниками Його плану відкуплення для нас самих і для світу.

Так, Бог допускає зло, тому що Він передбачає блага, які можуть виникнути, і які інакше були би неможливі, якби зла не існувало. Він хоче, щоб ці блага існували, і щоб вони існували в нас, і Він хоче, щоб ми жили вічно в Його Царстві. Зрештою, ці блага не могли стати частиною Царства без зла. Святі, якими ми їх знаємо, не могли би бути частиною Царства без зла в цьому житті. А святі — це Божі квіти, і як квіти прикрашають сад, так і святість прикрашає Царство.

Завдяки нашій вільній співпраці з Богом ми формуємо себе такими особами, якими залишимось назавжди.

Папа святий Йоан Павло ІІ висловлює цю ідею в енцикліці «Veritatis Splendor». Цитуючи святого Григорія Нісського, він пише:

«Людське життя завжди піддається змінам; воно завжди має народжуватися наново… народження тут [у Царстві] не відбувається внаслідок чужого втручання, як у випадку з тілесними істотами… воно є результатом вільного вибору. Отже, ми певним чином самі собі батьки, створююючи себе своїми рішеннями як самі хочемо».

Ми виховуємо себе, наполегливо шукаючи відповідей на свої запитання про Бога, добро і зло. Оскільки ми є самотворцями під Богом завдяки нашим вільним виборам, чим кращими будуть наші вільні вибори, тим кращими людьми ми станемо — і, якщо не відступимо, тим кращими ми залишимось навіки. І наш вільний вибір буде найкращим, якщо ми будемо старанно шукати, рішуче приймати і вірно жити нашим особистим покликанням.

Отже, проблема зла пов’язана з пишнотою Неба. Хоча Бог знає, якою людиною кожен із нас буде в Царстві, ми цього ще не знаємо. Християнське моральне життя — це студія, де — у співпраці з благодаттю — ми ліпимо себе через свій вільний вибір, і таким чином досягаємо свого спасіння.

Переклад CREDO за: Е. Крістіан Брюґґер, National Catholic Register