Чергову катехизу про євангелізаційний запал Папа Франциск присвятим місцю в місії Церкви тих, хто присвятив своє життя молитві, зрікаючись себе та світу задля наслідування Ісуса в євангельських чеснотах.
Як люди, що живуть у монастирі, можуть допомогти звіщенню Євангелія? Таке запитання Папа Франциск поставив на початку роздумів, якими поділився з учасниками загальної аудієнції в середу, 26 квітня 2023 р. В межах циклу повчань про апостольську ревність попереднього разу він говорив про свідчення мучеників, а тепер — про «інше велике свідчення, що пронизує історію віри». Йдеться про монахинь і монахів, які «зрікаються себе та світу, щоб наслідувати Ісуса на шляху вбогості, чистоти та послуху, щоби заступатися за всіх», пише Vatican News.
Покликання любові
«Чи ж не було би краще, якби вони задіяли всі свої сили в місію, вийшовши з монастирів і проповідуючи?» — запитав Папа. І відповів, що монахи насправді є «пульсуючим серцем звіщення», бо їхня молитва це «кисень для всіх членів Христового Тіла», тобто «невидима сила, що підтримує місію».
«Тож не випадково, що покровителькою місій є монахиня — свята Тереза від Дитятка Ісуса», — сказав Святіший Отець. Він процитував свідчення цієї святої про те, як вона відкрила своє покликання. Терезка в автобіографічному рукописі розповідає: вона збагнула, що «Церква має серце, яке спалене любов’ю», що «тільки любов спонукає дії членів Церкви, і без цієї любові апостоли не звіщали б Євангелія, мученики не пролили би кров». Із цього й визріло усвідомлення покликання «бути любов’ю» у серці Матері-Церкви.
Молитва заступництва
«Ця любов до всіх надихає життя монахів і переходить у їхню молитву заступництва», — вів далі Папа. У цій темі він запропонував свідчення святого Григора Нарекаці, вірменського монаха, якого у 2015 році проголосив Учителем Церкви. Провівши майже все своє життя в монастирі в Нареку, Григор залишив нам у спадок книгу молитов. «Аспектом, який у ньому найбільше вражає, є універсальна солідарність, виразником якої він є», — зазначив Наступник святого Петра, цитуючи згадану «Книгу ламентацій», де автор писав: «Я добровільно взяв на себе всі провини, від першого праотця до останнього з його потомків».
«Серед монахів і монахинь є ця універсальна солідарність. Хай би що сталось у світі — воно знаходить місце в їхньому серці, й вони моляться. Серця монахів і монахинь — це серця, що, немов антена, вловлюють те, що діється у світі, й моляться, заступаються за це. І так живуть у єдності з Господом і з усіма», — сказав Папа.
«Резерв» справжньої сили
Франциск наголосив, що саме через це монахи і монахині є «великими євангелізаторами». Вони «словом, прикладом, заступництвом і щоденною працею» стають «мостом заступництва за всіх людей і за всі гріхи».
«Задумаймося на мить про цей, дозволю собі так висловитися, “резерв”, який ми маємо в Церкві: вони — справжня сила, яка робить так, що Божий люд має силу прямувати вперед», — мовив Наступник святого Петра. Саме з цього випливає звичай, що, коли люди зустрічають богопосвячену особу, то просять: «Помолися за мене». «Нам буде корисно, мірою своїх можливостей, відвідати якийсь монастир, бо там моляться і працюють. Кожен має своє правило, але руки там завжди зайняті: або працею, або складені в молитві. Нехай же Господь дасть нам нові монастирі, і дасть монахів і монахинь, які своїм заступництвом даватимуть Церкві сили прямувати вперед», — побажав Святіший Отець.
На завершення аудієнції Франциск поновив свій уже традиційний заклик «молитися за багатостраждальну Україну».
фінансово.
Щиро дякуємо!
