Роздуми над Словом Божим на вівторок VIII звичайного тижня, рік І
Петро почав говорити Ісусу: «Ось ми залишили все й пішли за Тобою».
Пригляньмося тільки до одного речення із цього Євангелія: «Багато перших стануть останніми, а останні — першими». Тими самими словами Господь Ісус закінчив притчу про робітників у винограднику. Також цими словами закінчується застереження, як деякі Його сповідники побачать себе: «Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаними геть…І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (Лк 13, 28‑29).
Слова «багато перших стануть останніми, а останні — першими» — це, водночас, і застереження, і обітниця. Найдраматичніше ці слова збулися стосовно Юди і доброго розбійника. Юда очевидним чином належав до перших у Царстві Божому, ну а той душогубець і бандюга, якого розіп’яли праворуч Христа, безсумнівно йшов просто у вічне засудження. Однак же то Юда згубив себе самого, а добрий розбійник в останню хвилину дозволив Господу віднайти себе.
Аби зрозуміти сенс цього застереження і обітниці, зауважмо, що Господь Ісус не сказав, ніби всі перші будуть останніми або що всі останні будуть першими. З‑посеред Дванадцятьох Апостолів аж 11 залишилися першими назавжди, подібно як і злий розбійник жив у проклятий спосіб і помер із прокляттям на вустах. Господу Ісусові йшлося тільки про те, щоби застерегти своїх друзів від надмірної впевненості у собі і, водночас, дати надію навіть найбільшим грішникам.
У Євангелії міститься чимало конкретних описів, як саме ті останні стають першими. До жінки-хананеянки Господь Ісус промовив жорстко: «Недобре забрати хліб у дітей і кинути собакам». Однак же то саме вона почула слова: «О жінко, велика віра твоя!» (див. Мт 15, 28). На подібну похвалу заслужив собі й поганський сотник: «Воістину кажу вам: ні в кого в Ізрáїлі не знайшов Я такої віри» (Мт 8, 10). Далі, після зцілення десятьох прокажених, Господь Ісус із сумом зауважив, що «не знайшлося жодного, хто би повернувся і прославив Бога, тільки цей чужоземець» (Лк 17, 18). Невипадково також у своїй притчі Христос протиставив священнику й левітові доброго самарянина…
У словах, що «багато з перших будуть останніми, а останніх — першими», містяться застереження і надія. Цим застереженням і цією надією просякнуте все Євангеліє. Ми постійно читаємо в ньому про недовіру тих, хто був в особливий спосіб покликаний до віри, та про навернення тих, які здавалися непіддатними для навернення. «Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Божому Царстві» (Мт 21, 31).
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
