Сьогодні ми, як спільнота Церкви, прямуємо шляхом Великоднього періоду до урочистості Зіслання Святого Духа. У цьому контексті для нас в Україні дедалі гострішою стає тема зіткнення зі злом, яке прийшло на нашу землю; проблема пробачення тих, хто коїть зло. Чому це так важливо?
По-перше, нас до цього закликає Бог. Саме милосердя відкриває наші серця і чинить нас подібними до Нього. Без прощення в серці нам забракне відкритості на Духа Ісуса Христа — а Він навіть на Голготі молився за тих, хто Його розпинав. Ми просто не будемо здатні увійти в нове життя.
По-друге, ми дуже сильно інфіковані війною та її супутниками: болем, гнівом і ненавистю.
Останнім часом багато можна почути безумні заклики на зразок «Не забудемо і не пробачимо!» — або й ще гірші… Поясню, чому я називаю їх безумними. Причому тепер не буду приводити релігійні аргументи (про них у першому пункті): нічого крім логіки.
Тільки логіка
Насамперед, ми й так не зможемо забути ті травми та біль, які принесла війна. Вони вже позбавляють нас духовної рівноваги, спокою, сну, приносять загострення хвороб, псують стосунки і викривлюють сприйняття реальності. Це — наші рани. Навіть якщо загояться, все одно болітимуть.
Далі. Спитаймо себе, що буде, якщо постійно згадувати травматичний досвід смерті близьких, насильства, каліцтва, бомбардувань?.. Проста і логічна відповідь: рани будуть поглиблюватися і кривавити. Може, і гноїтися. Чи це зробить нас кращими чи здоровішими?
В одного з богословів епохи Отців Церкви є приклад про собаку, який лиже пилку, ріже язика, потім злизує власну кров і п’яніє від цієї крові… Жахливий образ, чи не так?
Тому ці — на жаль, популярні сьогодні — заклики про «не забудемо і не пробачимо» є безумними, шкідливими і дуже небезпечними. Вони можуть відібрати спокій і мир у багатьох людей та нормальне майбутнє — в народу… Ми тоді потрапимо в полон до росіян та їхньої агресії, навіть якщо переможемо у війні!
Що має бути
Безперечно, пробачення не означає відсутності наслідків для тих, хто вчинив зло. Ми повинні домогтися покарання винних у військових злочинах, домогтися цього заради спільного блага: щоб ці люди відчули наслідки власних учинків і покаялися; щоб цей жах не повторювався. Але не для того, щоб жити болем і помстою.
І останнє. Найважливішим завданням є ширення Божого Царства заради кращого майбутнього нашої країни. На це треба витрачати наші сили і увагу.
Тому, заради майбутнього, слухаймо і виконуймо слова Господньої молитви:
Отче наш, Ти, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє. Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
о. Микола Бєлічев МІС
головний редактор журналу «Слово між нами оселилося»
Телеграм: тут.
Вайбер-спільнота: тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
