Де-де-де? — У Житомирі! ДДД, Перший дієцезіяльний день дитини на тему «На зв’язку з Богом», відбувся в житомирській парафії Божого Милосердя. На просторому подвір’ї паллотинської парафії зібралось понад 500 учасників.
Вели програму с. Анна Заінчковська і п’ятикурсник ворзельської семінарії Пресвятого Серця Ісуса Микола Терентів.
День дітей розпочався з подяк для парафії, яка прийняла свято, а також — «нашим захисникам, які зараз боронять нашу країну, завдяки яким ми зараз є тут і можемо проводити це свято. Особливо будемо молитися за тих, хто в гарячих точках», — сказала с. Анна.
Зареєструвалися на Перший ДДД аж 386 учасників. Але прийшло «трошки більше». На День дитини прийшли і приїхали діти (з батьками, аніматорами, сестрами або священниками) з Любара, Києва, Баранівки, Коростишева, Довбиша, Пулинів, Борисполя, сіл Улянівка, Горщик, Гвоздава, смт Ворзеля, Полянки Броварів, Фастова, Ємільчиного, Першотравенська, Бердичева… Після року відкритої війни інакше сприймаються радісні вигуки дітей з Ірпеня. Це втілена надія: парафія є, діти є, і ми святкуємо. Новинкою стало також іменування парафії зі Звягеля, який змінив назву (з Новограда-Волинського) всього кілька місяців тому.
— Є такі місця, де не працює інтернет, не діють мобілки, — сказав у вступі до молитви «Отче наш» єпископ Віталій Кривицький. — Але ви ніде не знайдете місця, де не можна спілкуватися з Богом!
Щоб чудеса не припинялися
Тему І Дієцезіяльного дня дитини — «На зв’язку з Богом» — організатори опрацювали на підставі популярного в наш час телефонного спілкування, бо всі сучасні діти знають, що таке мобілка. Отець Олександр Могильний, капуцин із Вінниці, провів «показову» конференцію про те, чому наш зв’язок із Богом буває порушеним. Показову, бо він усе показував на наочних прикладах. На старому дротовому телефоні, по якому не подзвониш, бо не підключений. На розрядженій мобілці, до якої ще й не кожний зарядний пристрій годиться. На телефоні без доступу до інтернету. А людині потрібно спілкуватися з Богом. Бо коли не маєш того, хто саме тебе, особисто, з любов’ю спитає: «Як справи?» — тоді людині дуже сумно. Ми ж бо створені для спілкування!
Про це чудо спілкування й молилися учасники Дня дитини. На початку Святої Меси єпископ Віталій зазначив: так випадково вийшло («а ми знаємо, що у Бога випадковостей нема!»), що День дитини припав на спомин св. Домініка Савіо. Єпископ привіз до парафії Божого Милосердя його реліквії. «Мені їх подарував у Штатах один літній священник, який сказав: я отримав стільки чудес за заступництвом св. Домініка Савіо, і шукаю, кому би їх передати, щоб чудеса не припинялися. Отож сьогодні молімося за всіх дітей, тут присутніх, інших дітей нашої дієцезії, — і дуже прошу вас молитися за дітей на окупованих територіях, за вивезених із території України, за тих, хто сьогодні є біженцем в інших державах, а там є також і діти з нашої дієцезії…»
Чотири правила святого
У проповіді Його Екселенція розповів дітям про св. Домініка Савіо — учня Дона Боско, що був засновником згромадження, до якого сам єпископ належить. Як і конференція о. Олександра, так і проповідь єпископа Віталія була інтерактивною — не з амвону, а просто біля дітей, із запитаннями і відповідями. Причому не один раз. Чотири правила св. Домініка Савіо діти повторили кілька разів під час проповіді, а потім ще згадали їх на завершення свята. Мимоволі подумалося, що на «дорослих» Месах не завжди так добре запам’ятовуєш, про що саме повчав священник з амвону.
Туринський хлопчик, який з п’яти років був міністрантом при вівтарі, отримав винятковий дозвіл приступити до Першого Причастя в сім років — бо добре розумів, що Причастя це зустріч з Ісусом. Щоб якнайкраще приготуватися до цієї зустрічі, він прийняв тверді рішення, виробив собі такі правила, які вирішив виконувати після Святого Причастя:
1.Якомога частіше сповідатися і причащатися;
2.День Господній — святкувати. Щоб неділя насправді була святом із Богом;
3.Моїми найкращими друзями будуть Ісус і Марія;
4.Краще мені померти, ніж згрішити.
Останнє правило часто цитують у біографіях цього святого хлопчика, який був дорослим і відповідальним уже в сім років, а помер у неповні п’ятнадцять.
Зв’язок із Богом нам дуже потрібний! Як сильно люди хочуть мати важливий для них зв’язок? Єпископ розповів про свідчення людей з окупованого росіянами Ворзеля у перші тижні війни. Вони писали СМС із повідомленнями, що живі, і підкидали телефони якомога вище, бо на землі мобільний зв’язок майже не діяв, можна було тільки сподіватися, що десь вище телефон бодай на секундочку впіймає мережу і вишле рідним звістку…
На завершення Меси єпископ уділив благословення: всім, але тим дітям, хто хотів стати святим, як Домінік Савіо, — особливе.
Церква, яка молиться в час випробувань
Кому спало на думку організувати День дитини в часи, коли непевність, здається, чатує за кожним поворотом?
— Все почалося з організації Дня молоді, який ми вирішили розділити на дві вікові групи, — сказав єпископ Віталій для CREDO. — Вирішили, що буде краще мати окрему зустріч для власне молоді і окрему для підлітків. Але тоді постало наступне запитання: а чому б не зробити окремий день для самих дітей? Ідея прийшлася до серця. Ми відчули це як поклик. І бачимо, що ось, попри те, що триває війна, але такий захід можливий.
Наші діти, підлітки, молодь — вони мають потребу гуртуватися. Не тільки єднатися біля новин: нам справді треба знати, що відбувається на фронті, — але гуртуватись як Церква, що молиться про мир, за наших захисників. Як Церква, яка спільно проходить час великого випробування.
На завершення с. Анна заохочувала дітлахів — уже втомлених, але задоволених іграми, співом, майстер-класами, а також солодкою ватою — не тільки залишатися «на зв’язку з Богом», а й самим «роздавати Божий вайфай». Ділитися молитвою, радістю, знанням Бога. Лунав гімн Першого дієцезіяльного дня дітей — пісня, написана у цій же житомирській парафії Божого Милосердя, що стала чудовим гімном свята. Закінчивши заняття на майстер-класах, діти сходились до храму. А виготовлені на одному з майстер-класів квіти дехто подарував єпископу, який подякував — і залишив їх Ісусові, біля вівтаря.
Втім, єпископу потім подарували ще. Адже якщо вже щось навчився робити, то можна цим ділитися. Може, так само буде і з «роздачею Божого вайфаю».
Брат Олександр веде конференцію
Сучасні діти записують по-сучасному!
На презентації було загалом 13 груп, кожна зі своїм плакатом, назвою і кричалкою
До вівтаря несли дари — зокрема, дитячі малюнки, які незабаром поїдуть на фронт, підтримувати наших бійців
Отець Міхал Воцял — головний відповідальний за свято, голова Комісії з питань молоді
Настоятель бердичівського санктуарію о. Віталій Козак — “багатодітний священник”
Один із майстер-класів — “Портрет друга”
Отець Владислав Чорноус із житомирської парафії св. Йоана з Дуклі отримав один із таких портретів. Дуже схожий!
фінансово.
Щиро дякуємо!
