Коли святий Домінік народився, його мати мала дивне видіння сина у вигляді собаки, який тримав у пащі палаючий смолоскип, а потім підпалив світ.
Святий Домінік і справді змінив світ, але у його юності та у ранньому дорослому віці не було жодних ознак того, що видіння його матері справдиться. Він був непримітною дитиною, з якою не виникало проблем. Він любив спокійно сидіти і читати, не був ні зіркою, ні об’єктом знущань для інших хлопців, а коли йшлося про релігію, виявляв нормальну, але не надмірну побожність. Як й інші малі діти, іноді він грався у відправу Меси і був дуже вражений ідеєю стати ченцем у монастирі. Здавалося, що йому судилося спокійне життя.
Коли Домінік вступив до університету Паленсії, він був відомий як врівноважений і старанний молодий чоловік. Коли йому було близько 25 років, його висвятили на священника і призначили служити в місто Осма, де він жив у напівмонастичній спільноті священників, закріплених за парафією. Дев’ять років Домінік жив зі співбратами, дотримуючись уставу святого Августина. Це було мирне, святе і нічим не примітне життя. Якби воно тривало так і надалі, Домінік, ймовірно, помер би щасливим, але абсолютно невідомим.
Але сталося інакше. Сьогодні святий Домінік — один із найвідоміших святих свого часу, якого часто згадують разом зі святим Франциском Ассізьким. Члени релігійного ордену Проповідників, заснованого ним, називають себе на його честь — домініканцями, і орден має послідовників по всьому світу.
Що сталося?
А сталося ось що. Після довгих спокійних років в Осмі Домінік став мандрівним проповідником. Протягом 13 років він мандрував від міста до міста. За цей час його суспільний авторитет значно зріс, але він досі не заснував свого ордену. Знов-таки, якби він доживав віку як вуличний проповідник, він, мабуть, помер би щасливим, але залишився би невідомим для наших часів.
Святий Домінік започаткував свій орден лише у 1216 році. Він займався його розбудовою п’ять років — і все. Це був один масивний, натхненний вибух активності. П’ять коротких років, після яких Господь покликав його до небесного дому. Але його орден пережив його і вплинув на подальший хід історії.
Переважну частину свого життя Домінік провів у підготовці. У цьому єдиному вирішальному виборі, у тому, що він влив всю свою енергію в одну діяльність, він трансформував своє покликання. Він пізно розквітнув, але залишив незабутній слід.
Тиха підготовка
Протягом усього свого життя я був нетерплячим. Я хотів швидко ухвалювати рішення і негайно братися за їхнє виконання. Мені не подобається, коли мене щось сповільнює, або коли я відчуваю, що втрачаю час. На роботі я одразу хотів бути начальником. Я хотів якнайшвидше довчитися і піти у реальний світ. Під час формації у семінарії я завжди зі шкури пнувся, бо мені хотілося чимшвидше піти на парафію. Я хотів перейти до того, що я вважав справжньою роботою. На сьогоднішній день я майже не приділяю уваги зустрічам і тривалим процесам ухвалення рішень. Я так довго вважав рішучість і оперативність головними чеснотами, що знехтував важливістю терпіння та тихої підготовки.
Однак, життя святого Домініка показує, наскільки важливо вміти відпочити й належним чином підготуватися. Можливо, він почав працювати пізніше, ніж очікувалося, можливо, він був навіть розчарований і відчував, що життя проходить повз нього, але як тільки він почав працювати, його подорож стала швидкою і далекою.
Для святого це був вирішальний час, коли він міг оцінити глибину власного характеру. До початку публічного служіння Домінік мав тривале смиренне і приховане життя.
Озираючись назад на всі підготовчі моменти у своєму житті, я розумію, що вони надзвичайно допомогли моєму розвитку. Начальники та наставники, до яких я звертався, завжди знали більше за мене, а люди на зустрічах, які сповільнювали процес своїми запитаннями, навчили мене розглядати проблеми з різних точок зору. Цей час ніколи не витрачався марно, бо я перебував у процесі розвитку характеру. Як показує життя святого Домініка, кількість і витривалість нашої майбутньої роботи залежить від розвиненого характеру та формації. Досягнення — це питання підготовки.
Лише людина, яка ретельно вибудувала свій характер, може сподіватися одного дня побудувати світ.
Переклад CREDO за: о. Майкл Ренньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
