В Україні, Польщі, Ірані та багатьох інших країнах у ці дні червня 2023 року відзначатимуть 160-річчя з дня народження відомого українського архітектора Владислава Городецького, який подарував усьому світові архітектурні шедеври, які, зокрема, є і в Україні. Також і в парафії Святого Миколая в Києві, 5 червня о 18.00 єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський, звершить Євхаристію в намірах покійного Владислава Городецького.
«Владислав Городецький прожив красиве і майже безжурне життя, а творчість його – це прекрасна пісня, і найкращі слова в цій пісні проспівані зодчим саме у Києві, котрий він любив понад усе», – так висловлювався про цю людину С. Кілессо, український архітектор і мистецтвознавець.
Владислав Городецький народився 4 червня 1863 року в селі Шолудьки на Вінниччині. Середню освіту здобув в реальному училищі Святого Павла в Одесі, після цього навчався в Петербурзькій академії мистецтв, згодом працював помічником архітектора. У 1890 році він отримав звання художника 3-го ступеня і переїхав жити до Києва. Найпершим його архітектурним проєктом став тир та павільйон в садибі Київського відділу Імператорського товариства полювання. Після цього він виконував роботи, пов’язані з похованням почесних мешканців, серед яких усипальниця баронів Штейнгелів, Аскольдова могила, мавзолей для графів Вітте на старому Байковому цвинтарі, мавзолей графів Потоцьких у селі Печері на Поділлі.
Владислав Городецький був талановитою людиною, фахівцем високого класу, чудово знав і вміло використовував архітектурні стилі різних часів і народів. А ще відзначався дивовижною працездатністю. Про це свідчить хоча б той факт, що свої найвидатніші архітектурні твори, які досі прикрашають столицю України, він спорудив майже одночасно.
Впродовж лише дев’яти років (1898-1910) він збудував Музей старовини і мистецтв (нинішній Національний художній музей), створений у стилі класицизму, та очолив будівництво однієї з найпрекрасніших споруд Києва – римсько-католицького костелу святого Миколая на вул. В. Васильківській, – у стилізованих готичних формах із двома шпилястими вежами, круглим вікном-трояндою та ліпним декором. Це одна з його найкращих робіт, виконана на підставі конкурсного проєкту студента С. Валовського.
Ініціаторами будівництва костелу святого Миколая були київські католики, на що вони впродовж 1889-1909 років самі і зібрали кошти. Відтоді минуло понад століття, а саме 114 років. Багато подій відбулося за цей час на нашій українській, зокрема київській, землі, свідком яких є цей храм. Збудований за царської Росії, він пережив наругу більшовизму, руйнування двох світових воєн, атеїстичне переслідування та розруху радянського періоду, а нещодавно, 3 вересня 2021 року, і пожежу. Його історія тісно пов’язана з історією нашої держави та її столиці. І якщо більшовицько-радянський період життя храму – це демонстрація боротьби комуністів із Богом, то історія сучасної України невіддільна від боротьби її народу за свою незалежність як зовнішню – проти московитської агресії, так і внутрішню – за чесне, справедливе суспільство.
Попри всі історичні перипетії сьогодні костел відроджується як духовна, так і матеріальна будівля Католицької Церкви. Хоч упродовж багатьох років храм виконував світську функцію як Будинок органної музики, за винятком годин визначених для звершення Святої Літургії, то тепер, коли у перший день повномасштабної війни настоятель отримав ключі від храму, святиня функціонує згідно зі своїм призначенням. Тепер це місце, де звершують Богослужіння і водночас надають різноманітну допомогу, підтримуючи постраждалих людей та надаючи тимчасовий прихисток вимушеним переселенцям. Зусиллями вірян-католиків тут створено волонтерський хаб для постраждалих від війни і понад 350 тонн гуманітарної допомоги відправлено у постраждалі міста України.
Вже більше півтора року минуло з того моменту, коли римо-католицька парафія св. Миколая підписала Меморандум щодо повернення костелу парафії, у якому Міністерство Культури зобов’язалося повернути святиню 1 червня минулого року. Незважаючи на численні надії і зусилля парафії, костел досі не є повернутий вірянам, а вимоги Меморандуму залишаються недотриманими. І хтось постійно блокує процес передачі костелу у постійне користування релігійній громаді.
Саме через це, на превеликий жаль, ця історична, культурна і релігійна спадщина перебуває у жахливому стані. Низка експертиз останніх років свідчить про безвідповідальне ставлення Міністерства культури та нещадну експлуатацію цієї прекрасної неоготичної споруди. Такі дії і привели до пожежі 3 вересня 2021 року та погіршили і так незадовільний стан конструкцій будівлі. Крім цього, під час ліквідації пожежі велика кількість води залила приміщення костелі, зокрема підвальні, вимушено зруйновано шиби у 13 великих вікнах, а після протиаварійних робіт закрита захисними плитами паркетна підлога почала гнити, у підвальних приміщеннях збільшилася вологість, постраждала і електромережа, термін експлуатації якої минув ще 15 років тому.
Попри все сучасні кияни-католики бажають відновити костел до такого стану, яким він був у задумі архітектора В. Городецького. Для цього вони створили Опікунську Раду, до якої входять 27 відомих особистостей у галузі науки і культури, заснували Благодійний фонд відродження костелу св. Миколая і докладають усіх зусиль, щоб врятувати храм від остаточної руйнації, терпляче очікуючи, що влада врешті-решт юридично поверне святиню вірянам як єдиному історичному та законному спадкоємцю.
Що стосується В. Городецького, то у 1920 році архітектор емігрував і працював у Польщі, очолював бюро американської фірми «Г. Улен і К-о», а на замовлення уряду Ірану проєктував шахський палац, театр, готель і вокзал у Тегерані. Саме там, на чужині, 3 січня 1930 року В. Городецький помер. Його поховали на католицькій частині християнського цвинтаря Долаб.
Фото: Вікіпедія
фінансово.
Щиро дякуємо!
