14 червня відзначається річниця смерті Ґілберта Кіта Честертона. Некролог у «Нью-Йорк Таймс» назвав його найжиттєрадіснішою людиною в англійській літературі. Під час панахиди священник Рональд Нокс вказав на факт, який він вважав набагато важливішим: «Громадськість відкрила його для себе на початку ХХ століття; сам він відкрив себе лише через 20 років».
Коли у 1922 році Честертон прийняв католицизм, ця подія сколихнула літературний істеблішмент, хоча важко зрозуміти, чому це стало такою несподіванкою. Як міг творець мудрого і милосердного отця Брауна не знайти домівку у Римсько-Католицькій Церкві?
Задовго до свого навернення, у 1908 році, Честертон написав, мабуть, найвідомішу свою працю — «Ортодоксія» (прим.: видання українською мовою зробило видавництво «Свічадо»).
Більшість людей вважає її класичним прикладом християнської апологетики, але це також приголомшливий путівник людським існуванням та нашим Всесвітом. Честертон розумів, що Євангелія не просто містять Добру новину про майбутній світ; вони також діляться дивовижними істинами про наше нинішнє існування та дивну скруту, в якій ми опинилися, як він пояснює в четвертому розділі книжки «Етика Ельфландії»:
«Всі ми читали у наукових книжках, і навіть у романах, історію про людину, яка забула своє ім’я. Ця людина ходить вулицями, вона може все побачити і оцінити; тільки не може згадати, хто вона. Що ж, кожна людина є такою людиною в історії. Кожна людина забула, хто вона. Можна зрозуміти космос, але ніколи не его; “я” далі від нас, ніж будь-яка зірка. Люби Господа Бога твого; але ти не пізнаєш себе».
Усвідомити, що «всі ми забули свої імена», означає вирушити на пошуки своєї ідентичності. Це означає також наново відкрити справжню, магічну природу існування. Честертон каже, що це відчуття подиву було йому знайоме ще до прийняття християнства:
«… найсильнішою емоцією було відчути, що життя настільки ж цінне, наскільки й загадкове. Це був екстаз, тому що це була пригода… На доброту казки не вплинув той факт, що драконів може бути більше, ніж принцес; так добре було опинитися у казці».
Читання Честертона — ідеальний засіб проти цинізму й втоми від довколишнього світу. Цинізм і нудьга — це симптоми матеріалізму, який давно висмоктав усе відчуття магії з наших душ. Сучасне життя загалом безпечніше, легше та ефективніше, ніж минуле, але воно також може здаватися більш нудним. Ми ігноруємо повсякденні дива навколо нас, рідко піднімаючи очі від екранів мобільних телефонів. Те, що пухнасті білі гори ширяють над нашими головами, або що незнайомці, яких ми зустрічаємо на вулиці, містять у своїх головах цілі всесвіти — це приземлені факти, не варті уваги. Але Честертон стверджує, що якби ми справді мали здоровий глузд, ми відклали би свої ґаджети й дивилися би на світ із благоговінням і подивом, приголомшені не лише абсолютною дивовижністю речей, але й ще більш дивовижним фактом, що будь-що взагалі існує.
Ідеї Честертона, хоч і висловлені в оригінальний спосіб, насправді зовсім не оригінальні. У вступі до «Ортодоксії» він зізнається: «з великою сміливістю [я] відкрив те, що було відкрите раніше». Честертон наводить нам приклад моряка, який вирушив досліджувати екзотичні країни, а врешті-решт заново відкрив для себе Англію, де сів на корабель. «Я дурень у цій історії, — запевняє він нас, — і жоден бунтар не скине мене з трону».
Стати казковим філософом — це просто заново відкрити християнський погляд на реальність, що увесь час була прямо перед нами. Виявляється, що казки нашого дитинства були в якомусь сенсі точнішим описом реальності, ніж усі складні теорії, породжені наукою та соціологією. Бог став немовлям, яке дрімає в яслах, і коли дитина виросла, Він повідомив нам, що коли ми зустрінемо в’язня у камері або брудного жебрака на вулиці, вони справді будуть Ним. Честертон розумів, що проблема сучасних християн полягає не в тому, що ми недостатньо серйозно ставимося до віри, а в тому, що ми недостатньо легковажні, щоб повірити Ісусові на слово — і тому краєвид за нашим вікном іноді може здаватись таким похмурим.
Тож спробуйте провести кілька годин у компанії Честертона. Прочитайте розділ «Людина, яка була четвергом» з книжки «Ортодоксія» або одне з оповідань про отця Брауна. Потім прогуляйтеся своїм районом, і, можливо, ви зрозумієте, що насправді живете не там, де думали, а у країні ельфів зі старих казок, і що ви — паломник, що вирушив у велику пригоду чарівною країною.
Переклад CREDO за: Джон Тугі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
