«Написав до мене хтось, ображений на Господа Бога: ‘Я так сильно молився про здоров’я найдорожчої людини, сподівався на чудо, і ніщо не допомогло…’»
Отець Яцек Салій, домініканець, роздумує над таким частим у нашому житті запитанням: що робити, коли молитва «не спрацьовує»?
Отець Ян Твардовський написав колись такого вірша під назвою «Жоден ангел не поміг»:
Коли Він помирав на хресті
чуда не сталося
жоден ангел не допоміг
дощ обличчя не вмив
блискавка заґавилась і вдарила десь невідомо де
Мати Божа Помічниця
не встигла
вірити це значить уповати коли немає чудес
чудо бажає найкращого
однак утруднює віру.
Згадаймо: коли Ісус висів на хресті — для Його ворогів уже саме по собі те, що Він дав себе розіп’яти, було доказом, що Він не Месія. Тому вони з Нього насміхалися: «Зійди з хреста, і увіруємо в Тебе». Вони спокушали Його до чуда, на яке — на їхню думку — Ісус не був здатний; викликали Його на поєдинок, у якому наперед почувалися переможцями. О яка ж невиліковна засліпленість! Духовна загубленість і ненависть хочуть дуелі з Тим, Хто є Любов! І ще й сподіваються Його перемогти.
Розп’ятий не погодився на такий поєдинок, а злоріччя насмішників навіть коментаря не удостоїв. Він просто любив. Здійснив на Хресті могутню працю духа, щоб ані страшна кривда, якої Йому завдавали, ані неймовірні катування, які Він терпів, ні в чому не скаламутили Його любові. Він виявив любов не тільки до своїх найближчих, Матері та улюбленого учня, але навіть до розбійника, який ціле життя провів, чинячи зло; водночас Він не нав’язувався зі своєю любов’ю другому розбійникові, бо той її не бажав. Ісус на забув змилуватися навіть над своїми катами та вбивцями. Він молився за них, бо ж вони не знали, що чинять.
Це геніально показав о. Ян Твардовський. Своєю смертю на хресті Господь Ісус звершив чудо над чудами — а водночас людям, що були біля хреста, напевно здавалося, що не було ніякого чуда. В принципі, зійти з хреста і присоромити цих негідних насмішників було в Його силах; але Він прагнув остаточно перемогти гріх і сатану. Саме тому в романську епоху розіп’ятого Христа представляли з царською короною на голові.
Тому я розвиваю цю думку, приступаючи до теми ревної, справді ревної, дуже гарячої молитви про чудо — яку Господь все ж таки не вислухав. Почну зі спостереження, що людей, які моляться не виключно тоді, коли їх привалить якась біда, зазвичай не треба переконувати, що Господь Бог наші молитви вислуховує. Вони просто самі цього зазнають. Бачать також і з власного досвіду, що Він не раз вислуховує нас більше, ніж ми Його про це просимо.
Авторові згаданого вище листа я старався сказати саме це: «Так, Господь Бог не виконав саме того, про що ти просив. Але дуже ймовірно, що Він вислухав тебе більше, ніж ти Його просив. Могло статися як із тим калікою, що сподівався милостині від апостола Петра. Він не отримав грошей, але отримав набагато більше: зцілення від каліцтва. Дуже можливо, що подібний наслідок принесли твої такі гарячі молитви за дружину: може, своєю молитвою ти насправді зробив так, що вона відійшла з цього світу добре підготованою до остаточної зустрічі з Богом».
Коли ми замислюємося над ефективністю наших молитов — не раз постають запитання, чому Господь Ісус нас посилено нас заохочував бути витривалими у молитві. Досить буде згадати образ вдови, яка своїми наполяганнями майже примусила суддю розглянути її справу і винести справедливий вирок. В іншому місці сказано, як Господь Ісус згадував про людину, що не мала чим нагодувати неочікуваних гостей і так наполегливо стукала до приятеля, аж той зрештою встав і виконав його прохання.
Могло би видатися, що Бог же краще за нас знає, що нам потрібно! Тож чому Господь Ісус так підкреслено повчає, щоб у молитві ми були витривалими? Зрештою, не про те йдеться, що Бог нібито любить бути «мучений» нашими молитвами.
Ні, просто витривала молитва поглиблює наше ввірення себе і справ Богові. Тому Господь Ісус закликає: «Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете, стукайте, і вам відчинять».
На завершення — певно, найважливіша думка в цій темі. Нашим особливим обов’язком як Церкви є витривала і навіть настирна молитва за наших братів у вірі, що зазнають різних переслідувань. Сьогодні Церкву переслідують у Китаї, у численних мусульманських країнах, а в багатьох інших країнах свобода віросповідання всіляко обмежувана. І не є нічим нормальним забувати молитися за Церкву в тих країнах.
Однак найтяжчих переслідувань Церква зазнає від своїх власних дітей, що порушують Божі заповіді й цим завдають Тілу Христовому величезної кривди. Отож не забуваймо молитися одні за одних взаємно також у тому намірі, щоб ми перестали переслідувати Церкву своїми гріхами. Молімося також і про це, і в цій молитві також будьмо наполегливими.
фінансово.
Щиро дякуємо!
