Злочинна війна, розв’язана проти України кремлівським режимом, не стала перешкодою для проведення відпустових урочистостей у санктуарії Покровительки Поділля і Волині — Летичівської Богородиці.
Напередодні свята, 5 липня, як і щороку, до Летичева звичними маршрутами прийшли паломники з Кам’янця-Подільського, Томашполя і Хмільника. 200 прочан на чолі з о. Едуардом Василенком ішли чотири дні з Томашполя. 150 чоловік з о. Миколою Лучинським прийшли з Кам’янця-Подільського. Групу паломників, що йшли з Хмільника, очолив настоятель місцевої парафії Пресвятої Трійці о. Олександр Бурмістров.
Також, як і минулими роками, групи прочан із Шепетівки, Шаргорода й Літина приїхали на велосипедах.
Із Шаргорода разом з о. Симоном Байдацьким OFM приїхало 16 чоловік, більшість — молодого віку.
— Таке велопаломництво ми здійснюємо вже четвертий рік поспіль, — сказав для CREDO о. Симон. — Цього разу до нас приєдналися троє парафіяні з Городківки разом із настоятелем, о. Богданом Мураховським. Приємно, що число бажаючих подолати шлях до санктуарію саме таким чином щороку збільшується. Радує і те, що молодь підтримала ідею назад повернутися також на велосипедах. На майбутнє запрошуємо приєднуватися всіх, хто хоче випробувати себе, подолавши шлях до Матері Божої на колеса.
Вігілійну Святу Месу ввечері того дня відслужив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський у співслужінні з єпископом-помічником Радославом Змітровичем та з гостем із Польщі — душпастирем молоді й багаторічним організатором Всесвітніх днів молоді єпископом Ґжеґожем Суходольським, і великою групою священників.
Учасників урочистості привітав хранитель санктуарію о. Адам Пшивускі: «Вкотре в цьому прекрасному місці нас зібрала Матір Ісуса і наша Матір. Приходимо, щоб під час цих святкових днів у Її домі віддати Їй все, що є в нашому житті. Приносимо цілий рік наших переживань, страждань, радості, наших зусиль, спрямованих на те, щоб було краще в наших серцях, родинах, у нашій країні і в світі. Приносимо все. Вона чекає. Вона приймає. Вона чекає на кожного з нас. І під час Євхаристії, яка розпочинає цьогорічне святкування, хочемо передусім подякувати, що ми дочекалися радості знову бути учасниками цього великого свята».
— Сердечно радіємо вам усім, — сказав, звертаючись до паломників, єпископ Леон, — бо всі ви прийшли з якимись намірами. Кожен у своєму серці щось приніс Матінці Божій. Сьогодні в Євхаристії ми складемо всі ці наміри на вівтарі й будемо просити Бога за заступництвом Його Матері, щоб Він усі ваші наміри вислухав і допоміг у тому, про що ми Його проситимемо.
Проголошуючи проповідь, єпископ Ґжеґож подякував подільському ординарію за запрошення і сказав:
— Я дуже радію, що можу бути тут у цей важкий для вашої Батьківщини час. Від 24 лютого минулого року я інакше бачу Україну. Я бачив десятки й сотні тисячі ваших співвітчизників, які, рятуючись від війни, прибували в Польщу; бачив страшні картини по телебаченню. Я бачив, як молоді люди, з якими я працюю, звільняли свої офіси, щоб розмістити там українських переселенців. І ми, як ви знаєте, прийняли дуже багато родин, багатьох — із малими дітьми. А потім приїхав о. Адам і сказав: «У нас все добре: люди моляться, ходять на роботу, діти і молодь ходять до школи». І тепер, коли я з вами, — бачу, що це справді так, бо ви прийшли сюди. Дуже дякую за ваше свідчення віри, дякую, що в цей час, коли у вашій країні триває війна, ви не забуваєте про молитву.
У Євангелії «бачимо зовсім інших героїв», — продовжив єпископ Ґжегож. Це двоє біснуватих. Коли ми не слухаємо Бога — стаємо зневолені злим духом, гріхом. І тоді ми не пишемо історію нашого життя з Богом. Мешканці Гадари, куди Ісус також прийшов проголошувати навернення, Його не прийняли. Вони не хотіли писати історію свого життя разом з Ісусом. І тому сьогодні ми чуємо важливе запитання: «Чи ти хочеш писати свою історію з Богом, чи без Нього?» Бог кличе до співпраці, але залишає тобі вільну волю.
Коли подивимось на Марію, то бачимо, що Вона хотіла писати історію свого життя разом із Богом і разом з Ісусом. Вона сказала: «Нехай мені станеться по Твоєму слову». І сьогодні ми приходимо до Її дому, щоб навчитися відповідати так само, щоби сказати Богові «так» на Його пропозицію щодо нашого життя.
Повернувшись звідси додому, ми можемо побачити людей, які, подібно до мешканців Гадари, скажуть: «Ми не хочемо вашого свідчення». Але нам потрібно перебувати з Богом, тому що написання історії життя без Бога веде до гріха, а потім — до загибелі. Просімо Марію, щоб ми за Її прикладом залишалися вірними Ісусу. Якою з цього моменту має бути історія твого життя? Чого прагне від тебе Бог? Чого прагне Марія? Що я маю зробити, щоби в Україні запанував мир? Чи ти готовий, за прикладом Ісуса, пробачати? Чи ти готовий, як Ісус, прийняти іншого? Чи ти готовий віддати свої сили і своє життя для добра Батьківщини?
Проповідь Його Преосвященство закінчив словами: «Добре, що ви є тут, що ви в Україні, тому що ця земля потребує кожного з вас. Потребує твого життя, твоїх талантів, твоєї молодості, твого дорослого життя і досвіду».
Зібрані у храмі звернулись до Небесного Отця з молитвами за Святішого Отця, за Батьківщину, за дітей і молодь, «щоб під час літніх канікул вони не занедбували своїх християнських обов’язків». Єпископ Леон Дубравський додав прохання за скоріше закінчення війни, за нові покликання до священства, чернецтва і місіонерства, за будівництво семінарії та реабілітаційного центру, за всіх загиблих і поранених на війні, щоб «їхня кров не була пролита надаремно».
Урочистість продовжило цілонічне чування Спільноти «Євангелія Життя» в намірах захисту людського життя та гідності людини, за мир у світі та в Україні.
Центральною подією святкування стала урочиста відпустова Меса відправлена 6 липня. Її теж очолив подільський ординарій.
— Від імені Цариці Волині й Поділля вітаю всіх вас тут, у Її домі, — сказав о. Адам Пшивускі. — Ісус приходить, щоби сказати «Мир вам!» Війни не буде, якщо всі ми відкриємо серце для Ісуса і чинитимемо Його волю.
Єпископ Леон Дубравський заохотив присутніх виконати умови відпусту, а тих, хто цього потребує, — приступити до сповіді: «Щоб ваше паломництво не було даремним і ви пізнали, яку благодать приносить примирення з Богом».
Проповідь, як і напередодні, проголосив єпископ Ґжегож Суходольський.
— Сьогодні я тут, — сказав він, — щоб разом із вами молитися за мир у вашій Батьківщині. І в Першому читанні я чую пророцтво про те, що народ на народ більше не підноситиме меча, що зникнуть війни і настане мир. Але це станеться тоді, коли усі ми прийдемо до Бога, — а це нелегко. Коли поряд війна, нелегко зберігати мир у своєму серці. Тому Бог першим приходить до нас. І якщо дорога до Бога важка, то з Марією вона стає легшою. […] Нас дивує, що Ісус вибрав для свого першого чуда не храм, а Кану в Галілеї, яку тоді називали Галілеєю поганською. Перше чудо Господь Ісус звершив у поганському краї. Ми дивуємось — але й радіємо, бо можемо сподіватися, що Ісус вчинить чудо і в нашому житті. […] Людина стає справжньою, коли відкривається на Слово Боже і Таїнство Євхаристії. Колись св. Папа Йоан Павло ІІ сказав молоді: не уявляєте, які ви прекрасні, коли ви в єдності з Богом!
Його Преосвященство поділився спогадами про зустріч молоді Європи з Йоаном Павлом ІІ, яка відбулась у вересні 1995 року в італійському місті Лорето. В той час по другий бік Адріатики точилась кровопролитна війна на теренах колишньої Югославії, тож невипадково гаслом зустрічі стали слова «Надія для Європи».
«Я досі пам’ятаю сльози сербської дівчини, яка ділилася свідченням. Пам’ятаю і атмосферу солідарності між молодими людьми, яка панувала на зустрічі. Сьогодні ця історія повторюється на вашій землі. Але ви не самотні: Бог відкриває серця багатьох поляків і людей доброї волі в усьому світі, готових розділити з вами ваші труднощі. Ми прагнемо допомагати вам не тільки матеріально, але й молитвою».
Єпископ Суходольський розповів, як в одному італійському місті, де було 17 храмів, один із них, найкрасивіший зовні, був зачинений. На запитання: «Чому до нього не можна потрапити?» — відповідь була, що у місті стільки храмів, аж громада не має коштів на їх утримання, і цей храм призначений на «скорочення». Через рік у цьому храмі вже був проламаний дах, а всередині все — лавки, колони — зогнило. «Фасад гарний, — сказав владика, — а всередині все знищено. Так буває з людиною, яка знає дорогу до храму і до ближнього, але не знайшла дорогу до власного серця. Саме у відкритому серці ви знайдете порятунок. Подивіться на образи, що розміщені у бічних вівтарях. Ісус з відкритим Серцем та Ісус Милосердний, із чийого Серця витікає Кров і вода. Ці образи містять відповідь, як змінити світ: змінювати світ треба починати від сердець».
У спільній молитві учасники урочистості просили Бога про дар щирого розкаяння для тих, хто відповідальний за розв’язання війни; за народ і владу нашої країни; за воїнів, які стоять на захисті нашого майбутнього; за паломників і добродіїв Летичівського санктуарію; за жертв війни, особливо — загиблих воїнів і загиблих дітей, та за померлих рідних і близьких.
По закінченні Євхаристії зібрані в храмі перед виставленими Пресвятими Дарами молились Літанію до Богородиці та молитву за Батьківщину за заступництвом Діви Марії. Урочистість завершила Євхаристійна процесія навколо храму, бо з огляду на війну її не дозволено провести на вулицях міста.
фінансово.
Щиро дякуємо!
