«Залипання» у смартфони стає дедалі більшою проблемою у наш час. Люди часто ігнорують інших людей на користь своїх ґаджетів, обмінюючись повідомленнями, гортаючи стрічку соцмереж або граючи в ігри.
Ця проблема стосується не лише кола друзів чи знайомих. Насправді це може бути ще більш поширеним у родинному колі, бо серед членів сім’ї ми почуваємося вільніше і легше нехтуємо соціальними нормами. Спільні трапези і вечори — найкраща нагода, щоб спілкуватися одне з одним, але натомість кожен член родини часто перебуває у своїй віртуальній «бульбашці», не звертаючи уваги на інших.
Чи воно того варте?
Така поведінка містить цілком реальну і серйозну загрозу.
Надаючи перевагу віртуальному спілкуванню замість того, щоб спілкуватися з близькими, які фізично перебувають поруч, ми завдаємо шкоди родинній атмосфері. Смартфони замикають кожного з нас у своєму власному світі. Це притуплює почуття прихильності і заважає говорити одне з одним про те, що насправді важливо. Звичка «залипати» в екран також робить нас грубими і непрямо вказує іншим, що цифрові розваги важливіші за живу родину.
Пріоритет ґаджетів над якісним дозвіллям у колі сім’ї може породити відчуття покинутості, розчарування і роз’єднання. Це перешкоджає нормальному спілкуванню та загальному відчуттю єдності.
Те, що нам насправді потрібно
Діти повинні говорити з батьками на найрізноманітніші теми. Вони хочуть відчувати підтримку, розуміння і любов. Ці потреби неможливо задовольнити, якщо батьки постійно зайняті переглядом соцмереж. І набагато важче обійняти свою дитину, якщо ти тримаєш у руках смартфон.
Батьки теж страждають, бо вони мають ті самі базові потреби любові та підтримки, що й їхні діти. Ці потреби не може задовольнити жоден хитромудрий пристрій. Ці глибокі людські потреби можуть задовольнити лише інші люди, і сім’я — основне місце, де відбувається ця динаміка.
Ось чому так важливо вирішувати проблему залежності від смартфонів безпосередньо, можливо, через колективне спілкування, що може допомогти членам родини встановити здорові межі та заново відкрити для себе радість спілкування одне з одним.
Що може допомогти?
— Визначте конкретні місця або години, вільні від смартфонів — наприклад, спільні трапези або вечори, коли вся родина збирається разом. Можна завести спеціальний кошик або коробку, куди всі складатимуть свої ґаджети на цей час. Кінцева мета полягає у тому, щоб витрачати більше часу на близьких, і менше — на свої смартфони.
— Батьки і старші члени родини мають бути взірцем для наслідування. Вони мають бути прикладом тієї поведінки, яку хочуть бачити в інших. Коли молодші члени родини побачать, що ви серйозно налаштовані не користуватися смартфоном, вони, швидше за все, робитимуть так само, особливо коли помітять, що ви стали приділяти їм більше уваги.
— Пропонуйте регулярні заходи, спрямовані на заохочення взаємодії. Це можуть бути настільні або карткові ігри, прогулянки на свіжому повітрі чи навіть рутинні справи, такі як спільне приготування їжі.
— Заохочуйте членів родини ділитися одне з одним. Наприклад, дідусь і бабуся можуть розповісти щось із сімейної історії. Можна попросити кожного розповісти про місце, яке вони хотіли би відвідати, і чому. Молодші діти можуть прочитати вголос книжку, яка їм особливо сподобалася, або ж твір, який вони написали. Ці моменти не мусять бути ретельно продуманими, і вони не завжди будуть успішними, але сімейне спілкування і стосунки можуть розвиватися лише через практику.
— Якщо ці кроки вам допомагають, запропонуйте не тримати ґаджети у спальнях, де нагляд і контроль практично неможливий. Знову-таки, взірцем повинні бути батьки. В ідеалі телевізори та ігрові приставки теж повинні стояти на видноті у місці спільного користування — наприклад, у вітальні. Спільний перегляд фільмів чи серіалів або спільні ігри також можуть допомогти зміцнити родинну культуру, особливо якщо потім обговорювати цей досвід.
Зміцнення сім’ї
Використовуючи ці вказівки як відправну точку, ми почнемо потроху відновлювати нашу сімейну культуру. Мірою нашої взаємодії ми будемо краще знати, розуміти та цінувати одне одного.
Коли цифрова ізоляція зникне, справжнє сімейне життя набуде форми: нашою винагородою стане більший мир і сімейна мудрість.
Переклад CREDO за: Іґнасі де Бофарулл, Aleteia