Хочеться жити. Це перша думка, яка з’являється, коли гортаєш сторінки соцмереж і бачиш повідомлення: від паломницьких груп, які вже побували чи ще йдуть (уже входять!) до Бердичева, від священників та єпископів, які йдуть у цих групах.
Тому, навіть якщо паломництво-2023 знову має обмеження, як у рік сучасної «чуми» — коронавірусу, так і в черговий рік чуми воєнної, то сам факт того, що люди йдуть із молитвами до Бердичівської Божої Матері, наповнює серце надією.
Цими днями завершилась деканальна новенна, під час якої протягом тижня санктуарій Богородиці відвідували прочани з різних місцевостей Київсько-Житомирської дієцезії. Починаючи від 7 липня 2023 року, коли новенну розпочали паломники з Романівського і Баранівського деканатів, і до вчорашньої групи зі Звягеля, Месу для якої відслужив ординарій Луцький єпископ Віталій Скомаровський. Так, бо Бердичівська Богородиця єднає всіх.
— Бог може дати благодать будь-де, — зазначив у проповіді о. Мирослав Громадзкі. Він поляк, який лише рік тому приїхав в Україну, але, очевидно, в нього немає «рускоязичної чєлюсті» і взагалі ніщо не заважає людині з інтелектом вивчити мову держави, в яку прибув. — Ви, може, прийшли просити про навернення близьких, чи про своє навернення. Бог може дати благодаті у вашому парафіяльному храмі, і в цьому святому місці. На вулиці чи вдома. Є такі місця, як цей санктуарій, де Бог хоче нам дати більше. Але щоб ми могли взяти більше — треба бути приготовленими.
З паломництвами і санктуаріями, — наголосив отець-кармеліт, — пов’язана та небезпека, що можна знати дуже багато коронок і розаріїв, але бути далі від Бога, ніж простий парафіянин. Бо є ті, хто насправді шукає не Бога, а свого задоволення. Якщо ми хочемо, щоби Бог захистив нас від кожного зла, то треба звернути увагу насамперед на храм свого серця. Після сповіді Бог живе у серці людини, і справді, не треба йти далеко, щоб Його знайти! Але якщо ми прибули люди і забули, що Бог є в нашому серці, то ця дорога, це паломництво не має сенсу. Це тяжкі слова. Але Ісуса треба знайти у своєму серці. Жити Ним. А коли стане тяжко — знову приїхати сюди, щоби просити у Матінки Божої про підтримку, і знову повертатися додому, і жити Богом.
Що нас захищає від зла? Можна ходити до храму щодня, молитися, читати Розарій… Саме по собі це не захищає. Так, Бог дає благодать через молитву; але скільки ми з цієї Божої благодаті візьмемо — залежить від нас. Чи ми приступаємо до Таїнств так, як треба? Чи, молячись Розарій, ми в цей час не думаємо про обід чи вечерю? Від зла нас захищає дружба з Ісусом. Молитва — це тільки прояв цієї дружби. І скапулярій Богородиці, який поширюють кармеліти, це не магія. Тому хоч би куди ми пішли, хоч би яку форму молитви практикували, найважливішою є дружба з Ісусом. Без цього молитви — немає!
Про це пам’ятати важливо завжди, але тепер, коли ми вимолюємо в Бога мир для своєї держави, — тим більше. Бо порожні слова не принесуть нам благодать завершення війни!
«Прямуючи до Бердичівського Санктуарію Матері Божої, у паломницьких групах, наші віряни моляться до Всемилостивого Бога про якнайскорішу перемогу та справедливий мир, про наших Захисників, про знедолених та втомлених війною», — написав на своїй ФБ‑сторінці єпископ Віталій Кривицький, який долучився до групи з Житомира. «Маленька група віруючих людей, які знають навіщо вийшли у цю дорогу, — відзначив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії. — Коли дійшли до Гвоздави, прекрасна веселка прикрасила небо над нами. Ми віримо, що Бог вислухає кожну нашу молитву та Україна буде спасенною!»
Фото: БЕРДИЧІВСЬКИЙ САНКТУАРІЙ, Vitalii Kryvytskyi