Україна

Відпуст у Бердичеві. Ми просто зобов’язані піднести руки в молитві, щоб кожен відчув себе захисником держави

Czytać po polsku

17 Липня 2022, 12:38 1687 Фото: Сергій Якубовський

 

Цьогорічне відзначення урочистості Пресвятої Діви Марії з гори Кармель виявилося не таким, як його очікували і планували вірні та священники. Проте, дякувати Богу, свято все одно відбулося.

 

Читайте також: Сьогодні наша молитва у Бердичеві — це молитва єднання з усіма, хто перебуває в бомбосховищах

 

 

Молитви до Цариці України, яких ніколи не бракувало по храмах, після 24 лютого стали посиленими. Молитви до Бердичівської Богородиці, Покровительки України та Головної покровительки Київсько-Житомирської дієцезії, за рішенням єпископа Віталія Кривицького та за погодженням із керівництвом санктуарію, стали дієцезіяльною новенною. Вона розпочалася 7 липня і тривала всі дні до літургійного свята, поки Бердичів по черзі приймав прочан від різних деканатів.

 

 

У суботу 16 липня санктуарій традиційно вітав паломників, які прийшли та приїхали до Діви Марії в Її бердичівській іконі. Навіть якщо їх, з огляду на часи відкритої війни, було небагато, але вони прибули. 31 Подільське паломництво, яке організовують капуцини, 30 Францисканське паломництво з Шепетівки, домініканське паломництво з Фастова, інші групи, місцеві парафіяни. Відсутність звичного для бердичівських урочистостей багатотисячного зібрання, молодих голосів, пісень, вітань надають цьогорічним урочистостям покутного вигляду.

 

 

Всі паломники молилися про мир для України, як і віддалені учасники події, що долучалися до спільної молитви завдяки трансляціям. У таких непростих обставинах архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, дякував Богородиці в Бердичеві за 15 років свого єпископства. Його від усіх зібраних після Меси привітав предстоятель Делегатури кармелітів босих в Україні о. Юзеф Кухарчик OCD. Львівський митрополит згадав папу св. Йоана Павла ІІ, який був великим шанувальником скапулярію, і пообіцяв найближчим часом переказати для санктуарію орнат святого Папи у подарунок.

 

 

Під час молитви Розарію, якою прибулі готувалися до Святої Меси, лунала сирена повітряної тривоги. Такі у нас нині знаки часу — прибігати до Богородиці, просячи про укриття від тривог. Після Євхаристії тривоги не було, і паломники, які молилися в нижньому храмі, перед іконою Ісуса Милосердного, змогли привітатися з іконою Бердичівської Богородиці.

 

 

— Україна як ніколи сьогодні потребує захисту Матері Божої, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський. — Україна потребує миру. Я чекаю, що це чудо нам випросить Матінка Божа. Важливо бути тут і благати Її, щоб закінчилась війна, не проливалася кров. Триває війна, і не всі мають змогу прибути. Але кожен, хто сюди приїхав, має в серці велику любов до України. Я надіюся, що вона занесе наші молитви до свого Сина. Це потрібно всім, від дитини до старшої людини, а особливо воїнам, пораненим, тим, хто все віддав. Нехай їхні страждання не будуть даремні! Молитва — це найбільший дар, найбільша зброя, бо куля вбиває, а любов визволяє. Треба добре молитися, щоби весь світ побачив, що Україна перемогла не зброєю, а любов’ю і молитвою.

 

 

 

Прийшов у паломництві єпископ Станіслав Широкорадюк, який починав цей шлях прочанина як священник-францисканець із Полонного, і всі ці 30 років долає дороги до Бердичева зі «своїм» францисканським паломництвом. Тепер уже він іде як єпископ Одесько-Сімферопольський.

 

 

— Це передусім можливість душпастирства молоді, — зазначив єпископ Станіслав. — Вони моляться, мають доступ до священника і єпископа. Друге — ми справді потребуємо покути, а особливо в цей час. Третій знак паломництва — свідчення. Раніше, бачивши паломників, люди дивувалися, а тепер вітають нас і просять про молитву.

 

 

 

— Це єдність яку ми бачимо і відчуваємо, — прокоментував бердичівське свято і новенну перед ним єпископ Віталій Кривицький. — Люди до нас дзвонять, горнуться до храмів. Сьогодні вже кілька разів підходили до мене і казали: коли ми вас чуємо, десь на трансляціях, то молимося разом із вами. Нинішнє свято — це не тільки молитва онлайн; це місце, яке гуртує паломників, які все одно приходять, попри все. Ніхто сьогодні не хизується кількістю учасників своїх паломництв. Хто прийшов — той представляє інших. 10 чоловік із парафії представляють усіх, хто в парафії чи за кордоном, хто був змушений залишитися, або хто став захисником на передовій. Цікаво, що на деканальну новенну, як мені переказували, приїжджали також і ті, хто зазвичай у такі паломництва не їздить. Я дуже вдячний вірянам нашої дієцезії. Літургія кожного дня новенни служилася з дня свята, з усіма читаннями. Це було для того, щоб усім пережити свято і разом піднести руки в молитві. Перед лицем заяв росії про посилення воєнних дій ми просто зобов’язані піднести руки в молитві, щоби кожен відчув себе захисником нашої держави.

 

 

У неділю 17 липня Святу Месу очолив архієпископ Ґінтарас Ґрушас, митрополит Вільнюса, голова Конференції єпископів Європи. Ще в суботу, вітаючи прочан, він зазначив, що католики Європи солідарні з Україною і думкою перебувають із нами від початку російського вторгнення.

 

 

Литва вирвалася з-під російського чобота раніше за інші держави колишнього Радянського Союзу — у 1990 році, за рік до офіційного розпаду СРСР. Її перебування під радянською окупацією було коротшим, від років Другої світової, але загальна історія цієї балтійської країни споріднена і з українською історією: нас об’єднує існування Великого князівства Литовського, яке було наймогутнішою державою XIV століття, аж поки її частини (Україну, Білорусь, Польщу) зрештою не поглинула російська імперія. Втім, самого архієпископа Ґінтараса з долею і скорботами України єднає ближчий, його особистий сімейний досвід.

 

 

— Сьогоднішнє Євангеліє ставить перед нами Пресвяту Матір, яка стоїть під хрестом Христа, — сказав він у проповіді. — Ви також знаходитесь під хрестом особливим чином в цьому році, коли ваша Церква проживає Рік Хреста, а ще тому, що ваш народ зазнав страждання війни з багатьма муками та жорстокістю, які приносить ця війна: це смерті, військові злочини та мільйони людей, які були змушені покинути свої домівки. Я особисто зазнав трагедії розлучення сім’ї, коли мої батьки були навмисно розлучені протягом 17 років під час і після Другої світової війни, з них 12  років не знаючи один про одного, чи його друга половинка вижила у війні. (…) Я, як і багато хто в Литві, теж мав родичів, яких вислали на Сибір. (…) Господь не тільки зробив так, що мої батьки возз’єдналися, але і благословив їх сином після довгих років розлуки.

Страждання стояння під Хрестом відомі в сучасному світі, зазначив архієпископ, але в найважчі часи ми, християни, покликані бути свідками надії, бо маємо обітницю воскресіння. Стоячи під хрестом, ми повинні очікувати на сповнення обітниць Христа. «Ми покликані дивитися на хрест не лише як на знак страждання, що є таким очевидним навколо нас сьогодні, але як на обітницю воскресіння», — наголосив ієрарх. — «Саме тут ми можемо почути найважче запитання: чи ти любиш Мене тепер, хоч бачиш Мене поламаним і вмираючим?»

 

 

— Важливо пам’ятати, що ми ніколи не стоїмо під хрестом самі, — вів далі архієпископ Вільнюський. — Це особливе і дуже привілейоване місце, де ми зустрічаємо нашу Матір. Саме тут Ісус довіряє нас своїй Матері, і в дуже особливий спосіб Вона стає нашою Матір’ю. Це на хресті Ісус проживає своє синівством з Отцем і ще глибше занурює нас у ці особливі відносини. Молитва «Отче наш, … нехай буде воля Твоя» досягає своєї кульмінації саме тут, коли Ісус каже: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого». Саме тут ми покликані прийняти Марію як нашу Матір і довірити своє життя під Її захист. (…) Тому сьогодні, громадячись разом біля ніг нашої Матері, ми довіряємо наше власне життя і всю Україну Бердичівській Мадонні, Цариці Святого Кармелю. З надією на пророків та на сповнення Божих обітниць, ми благаємо про Боже милосердя і про мир. Про мир в Україні, мир в усьому світі, мир у серці кожної людини, яка навернулася, і в серцях тих, де панують любов і милосердя Бога. Разом із нашою Матір’ю ми продовжуємо довіряти обітницям Її Сина. Ісусе, довіряємо Тобі!

 

 

Єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський, привітав усіх паломників, «які є представниками» всієї Церкви в Україні та по всьому світу, і знову нагадав: через тиждень після того, як росію та Україну присвятили Непорочному Серцю Марії, війська окупантів відступили від Києва та Чернігова. Можливо, нинішня напружена ситуація погіршиться будь-якої миті; але може статися, що вона і покращиться, бо так показує історія! — зазначив ієрарх. Тож піднесімо руки в молитві — всі, по всьому світу, хто де зараз є!

 

 

Так лунала молитва в нижньому храмі бердичівського санктуарію. Її виголошували священники і єпископи, миряни і богопосвячені: за Україну та світ, за цивільних і військових, за живих і загиблих, за присутніх і розсіяних по світу. Основні частини Меси лунали латиною, яка залишається основною літургійною мовою Вселенської Церкви, коли в молитві єднаються служителі різних країн. Проповідь архієпископ Вільнюський виголосив англійською; її український текст зачитав єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцький. Цього дня в маленькому нижньому храмі бердичівського санктуарію зібралася вся Церква України в її єпископському проводі.

 

 

Суботня Меса завершилася співом духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний»; у неділю після причастя лунав традиційний католицький гімн «Тебе, Бога, прославляєм».

 

 

— Любі брати і сестри, — звернувся італійською на завершення свята архієпископ Гінтарас. — Я тут не лише як голова Конференції литовського єпископату, але і як президент усіх єпископатів Європи. Хочу передати всі молитви і знаки солідарності від єпископів та єпископатів цілої Європи. Ми в молитві з вами і за вас. За Україну і за мир. Я радію, що католики Європи відкрили не лише свої серця, але й домівки, щоби прийняти біженців. Також радію, що міг взяти участь у молитві перед чудотворним образом Божої Матері Бердичівської, що ми віддали Україну під Її опіку. І не забуваймо, що для Бога немає неможливого! Випрошуймо в Бога чуда миру з палкою вірою. Нехай Марія нас оберігає і любить. Молимося за воїнів. Я в Литві також є польовим єпископом, душпастирем вояків. Вираженням великої любові є захист Батьківщини та сімей. Молімося за волю, за мир в Україні, про спокій, і щоб усі, хто покинув її через війну, повернулись у свою батьківщину.

 

 

Архієпископ Ґрушас завершив Месу українською мовою.

 

 

Від імені Конференції єпископів європейському гостю подякував архієпископ Мечислав.

— Він прибув до нас із Вільнюса, з Острої Брами, щоб молитися з нами і скласти жертву за мир в Україні. Хочу скласти на Ваші руки подяку за всі молитви та за гуманітарну допомогу, яка плине широким струменем в Україну. Його Високопреосвященство прибув не тільки щоб молитися з нами, але і щоб подивитися, як ми прийняли його земляка — Апостольського Нунція Вісвальдаса Кульбокаса. Йому я теж дякую і прошу передати Святішому Отцю наше запрошення якнайшвидше прибути в Україну.

 

 

Кармеліти подарували присутнім священникам і єпископам іконки Богородиці з «Молитвою захисника України» — 20 тисяч, щоб роздавати всюди, куди наші душпастирі дістаються: по лікарнях, на фронті, у місцях, уражених війною. За потреби, сказав Делегат кармелітів, будуть додруковані ще 50 тисяч.

 

Читайте також:

Віцемаршалок Сейму Польщі у Бердичеві: захват українськими воїнами і засудження російських злочинців

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Бердичів
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: