Розлади аутистичного спектра (РАС) вражають мільйони людей по всьому світу. Щороку їх діагностують у дедалі більшої кількості дітей і дорослих. Цей стан характеризується труднощами у соціальній взаємодії, вербальній та невербальній комунікації, а також повторюваною поведінкою.
У минулому людей, наділених цими рисами, не розуміли і часто погано до них ставилися. Їх вважали інакшими, химерними, а у важких випадках — замикали у психіатричних закладах.
Однак, незважаючи на всі труднощі життя з РАС, завжди є надія, що це випробування можна об’єднати з хрестом Христа заради блага інших. Протягом століть було багато святих, які мали поведінкові труднощі, але вони були наполегливими і передусім слідували Божій волі.
Наявність такої малої інформації про життя святого ускладнює постановку діагнозу РАС, що й без того є непростою справою, враховуючи ширину спектра. Та є кілька осіб, щодо яких це припущення є цілком імовірним. Пропонуємо вашій увазі трьох святих, які могли би мати діагноз РАС, якби вони жили у ХХІ столітті.
Слуга Божий брат Юніпер
Святий Франциск Ассізький дуже любив одного зі своїх перших послідовників, брата Юніпера, чиє ім’я означає Ялівець, за його відданість і глибоке смирення. Але, згідно з «Квіточками святого Франциска», він не завжди розумів загальноприйняті норми соціальної взаємодії.
Якось, відвідуючи хворого монаха, брат Юніпер спитав, чим він може йому допомогти. Монах сказав, що якби він міг з’їсти свинячу ніжку, це принесло би йому велику втіху. Відчуваючи потребу допомогти хворому, брат Юніпер узяв ножа і пішов до лісу. Там він побачив стадо свиней, що паслися. Він зловив одну свиню, відрізав їй ніжку і чимдуж побіг до кухні її готувати (покинувши у лісі свиню без ноги). Та Юніпер не знав, що свинопас стежив за ним з-за дерев і негайно повідомив про ситуацію господаря свиней.
Коли святий Франциск докорив Юніперові за його вчинок, той не міг збагнути, чому власник свиней такий сердитий. На його думку, він зробив благодійну справу, і не було нічого поганого у тому, щоб відрізати ногу свині заради допомоги ближньому. Зрештою, скромність і простота брата Юніпера взяла гору над люттю власника свиней.
Є багато інших подібних історій про нездатність брата Юніпера розпізнавати соціальні сигнали. Але, попри його вади, святий Франциск казав, що хотів би мати «цілий ліс таких Ялівців».
Слуга Божа Леоні Мартен
Леоні, «проблемна сестра святої Терези з Лізьє», була середньою дитиною святих Луї та Зелі Мартенів. Вона була хворобливою і непривабливою. Її мати якось написала про неї у листі: «Бідна дитина непокоїть мене; вона має дуже недисциплінований характер, ще й розумово недорозвинена».
Леоні не раз виключали зі школи за те, що вона була некерованою і агресивною. Сестрі святої Зелі, монахині, знадобилося багато зусиль, щоб зрозуміти, як її навчати.
Навіть спробувавши різні підходи, Зелі досі мала труднощі з донькою. У листі вона писала: «Я дуже задоволена Леоні; якби ми тільки змогли вгамувати її впертість і пом’якшити її характер, вона була би хорошою дівчиною — вірною і безстрашною щодо страждань, які їй доводиться витримувати. У неї залізна воля; коли вона чогось хоче, вона здолає будь-які перешкоди, щоб досягти своєї мети».
Боротьба Леоні тривала як у дитинстві, так й у дорослому віці. Проте вона змогла вистояти і, заохочена своєю сестрою Терезою, навчилася «Малого шляху» до святості.
Святий Джузеппе з Копертіно
Протягом усього його життя «святий недоук» Джузеппе стикався з нерозумінням та насмішками. Його часті видіння і постійні спалахи гніву робили його постійним об’єктом кпинів. Крім того, Джузеппе був надзвичайно неуважним, незграбним і дуже чутливим до оточення. Коли лунав шкільний дзвінок, він підскакував і кидав книжки на землю.
У школі Джузеппе отримав прізвисько «роззява» через свій постійно відкритий рот. Він ледве читав, йому було важко зосередитися на будь-чому, часто він забував навіть поїсти. Однак, незважаючи на свій провал в освіті, Джузеппе не надто тим переймався, — здавалося, він навіть цього не помічав. Він захотів вступити у монастир, гадаючи, що як брат-францисканець зможе принаймні жебрати на хліб.
Однак і з цього спочатку не вийшло нічого доброго. Спільнота братів не розуміла його та його нездатності виконувати просту роботу, нічого при цьому не зламавши. Експеримент скінчився провалом — його вигнали з монастиря, але, не маючи куди податися, Джузеппе повернувся, благаючи братів прийняти його хоча би у якості прислужника. Францисканці погодилися, зарахували його до Третього ордену і доручили піклуватися про монастирського мула.
Радісний настрій Джузеппе виявився «заразним». З часом брати дали йому другий шанс і допустили до чернечої спільноти. Згодом його навіть висвятили на священника, і він прославився своєю надзвичайною здатністю левітувати під час відправи Меси (Джузеппе навіть прив’язували за ногу, щоб він не відлетів геть від вівтаря). Незважаючи на брак освіти, незграбність у соціальних ситуаціях і нездатність виконувати елементарні завдання, Джузеппе став широко відомий своєю надзвичайною побожністю, простотою та смиренністю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
