Спосіб життя святих часто відрізняється від вимог сучасної їм культури. Історії святих вражають нас своєю радикальністю — чи то йдеться про босоногого Франциска Ассізького, що жебрав, співаючи; чи то про Матір Терезу, яка забирала хворих із вулиць у свої госпіси.
Життя молодої італійки Алессандри Сабаттіні, покровительки заручених пар, яку Церква визнала Високошановною лише через 34 роки після її смерті, було водночас звичайним і контркультурним.
Сандра, як її називала більшість людей, народилася в італійському місті Річчоне у 1961 році. Вона була старшою з двох дітей у побожній католицькій родині, і протягом більшої частини її дитинства родина мешкала з братом матері, який був парафіяльним священником. У дитинстві вона вела щоденник, який демонстрував побожність її натури ще з ранніх років. Якось вона написала: «Життя, прожите без Бога, — це лише спосіб нудно чи весело провести час, який потрібно заповнити в очікуванні смерті».
Зустріч, що змінила життя
Сандра була підлітком, коли зустріла священника на ім’я Орест Бенці, якого Церква у 2014 році проголосила Слугою Божим. Вона приєдналася до організованої ним молодіжної групи, що принесло їй велику духовну користь. Невдовзі після цього вона взяла участь у літній молодіжній програмі догляду за людьми з серйозними вадами здоров’я. Цей досвід змінив її життя — вона відчула покликання до служіння уразливим і піклування про них. Вона казала матері: «Ми працювали, поки не падали з ніг, але я б нізащо не покинула цих людей».
Після закінчення середньої школи Сандра почала навчання в Болонському університеті. Вона хотіла отримати медичну освіту, щоб поїхати на місію в Африку. Вихідні і канікули вона присвячувала волонтерській праці, доглядаючи наркозалежних у реабілітаційних центрах. Попри свій щільний графік, вона організувала свій час так, щоб мати змогу щоранку молитися перед Ісусом у Євхаристії — ще один приклад її незвичайного і чудесного вибору.
Мрії про майбутнє
Під час навчання в університеті Сандра подружилася зі своїм однокурсником Ґвідо Россі, який теж належав до молодіжної групи отця Ореста Бенці «Спільнота Папи Йоана XXIII». Він розділив із нею мрію про місіонерське служіння в Африці, і незабаром вони покохали одне одного і заручилися, щоб згодом укласти шлюб. Їхнє рішення перебувати у цьому цнотливому зв’язку, про яке вони відкрито розповіли своїм друзям, дуже виділялося на тлі тогочасної університетської і молодіжної культури.
Сандра говорила про потребу не просто уникати зла, але й шукати святості: «Сьогодні забагато просто добрих християн, тоді як світ потребує святих». На жаль, її власні мрії про медичне місіонерське служіння не здійснилися; у 1984 році, коли їй було лише 23, вона загинула в автокатастрофі. Однак її спадщина та приклад святості й сьогодні продовжує надихати та підбадьорювати багатьох людей.
2 жовтня 2019 року Папа Франциск схвалив чудо, що сталося через заступництво Сандри, відкриваючи шлях для її майбутньої беатифікації. Потрібне буде ще одне чудо, перш ніж її можна буде оголосити святою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
