Чуда не становлять «доказів існування Бога». Тих, хто не вірить принципово, чуда не переконають, навіть якби вони їх бачили на власні очі. Однак для тих, хто вірує, вони є реальним досвідом любові та близькості Бога.
«Хто не вірить у чуда, той не реаліст» (Давид Бен Гуріон).
Одні не вірять у чуда, інші говорять про них збентежено, так ніби побоювалися, що віра в ці надприродні явища може виставити їх на посміх. Однак треба визнати, що, хай би як ми ставилися до чудес, у людині «закодовано» захват надзвичайними явищами — зокрема, тому, що вони є наслідком втручання Бога. Вочевидь, елемент віри тут є доконечним. Людина невіруюча не визнає чуда, бо це суперечить її способу розуміти світ. Атеїстові таке взагалі в голові не вкладається, бо суперечить його поглядам, базованим виключно на науці. А чудо ж полягає саме в тому, що заперечує науку…
Основою чуда завжди є віра. Якщо добре приглянутися до чудес у Євангелії — побачимо, що вони залежали від сили віри, а тому мали передусім спасительний характер. Ісус каже: «Твоя віра тебе зцілила» (лив. Лк 17,19), а це визначає простір, у якому може статися те, що здається неможливим. То завдяки вірі ми постійно перебуваємо в реальності, повній слідів доброти і близькості Бога! Так відбувається завжди і всюди, без огляду на те, чи Церква визнає якісь факти чудесами, чи не підтверджує їх.
Чимало прочан, які повертаються з Ченстохови, Лурда, Фатіми, Сан Джованні Ротондо й інших святих місць, переконані, що несуть на собі особливий доторк Бога. Часто це їхня виключна таємниця, якою вони не завжди діляться з іншими, — але це чудесне діяння Бога в їхньому житті приносить радість навернення, а буває, що напоумлення чи примирення з Тим, Хто дав їм виразний знак. Таке діяння Бога не є плодом фантазії, це цілком реальний досвід.
Чуда не підвладні часові. Вони не є виключно записами подій минувшини, але відбуваються постійно, і надалі численні люди отримують реальні знаки любові Бога. Відчутним доказом цього є 45 томів найрізноманітніших документів, що засвідчують надзвичайні зцілення й навернення, які відбуваються на Ясній Горі за заступництвом Ченстоховської Божої Матері.
Однак варто пам’ятати, що чуда це не засіб задоволення наших потреб, прагнень чи забаганок. На жаль, таке утилітарне сприйняття Бога сьогодні вельми поширене. Безліч людей люблять Бога доти, доки Він їм забезпечує особисте щастя. Люблять Його не тому, що Він — Бог, а тому, що Він їм для чогось годиться. Як же сильно вони розчаровуються, коли виявляється, що як ідеться про капризи і чиїсь примхи, то «Бог не спрацьовує»! Але Божа благодать не замінить наших зусиль, нашої систематичної, наполегливої молитви. Тим, хто звертається до Ісуса з вірою, Він уділяє те, про що вони просять.
Доля більшості з нас не залежить від якогось одного вражаючого моменту чи події, — ми добре про це знаємо. Людське життя найчастіше формують тисячі днів, із яких кожен заповнений дрібними, непоказними рішеннями, але саме вони роблять так, що ми такі, які є. Наша сутність не «викарбувана на камені», як зазначила журналістка Моніка Пшибиш. «Якщо ми хочемо це змінити, це має бути для нас очевидним», — пише вона в контексті зміни звичок і нашого поганого вибору. Може, варто змінити також і наш підхід до чудес… Зрештою, ми ж справді любимо Бога не тільки тому, що Він чудотворець і все може, але насамперед тому, що Він — наш Бог. Уміти побачити Бога і Його діяння там, де ми найменше цього очікуємо, — ось це справжній виклик!
Переклад CREDO за: о. Ярослав Грабовський, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
