Життя апостола Матея здавалося вже змарнованим, коли до нього підійшов Ісус і покликав за собою, не висуваючи жодних умов.
В уривку з Євангелія, який ми читаємо сьогодні, у день його спомину, Матей розповідає нам свою власну історію покликання. Згідно з улюбленим висловом Папи Франциска, Матей — «одержувач милосердя». Він зустрів Христа на периферії життя, яке тоді здавалося скомпрометованим через втрату репутації та, можливо, прагнень. Ісус підійшов і покликав його, нічого не вимагаючи.
Вражаюча швидкість, із якою Матей реагує на цей заклик, ніби підказує нам: коли ми зустрічаємо щось істинне, ми ніколи не повинні ухилятися від цього.
Матей відчув на собі те, що завжди дратує нашого внутрішнього фарисея: отримання незаслуженого дару. Любов Ісуса дається безумовно; ми не отримуємо її за свої заслуги. Ось що Ісус каже наприкінці біблійної оповіді:
«Не здорові потребують лікаря, а хворі. Ідіть же й навчіться, що то значить “хочу милосердя, а не жертви”, адже Я прийшов закликати не праведників, а грішників» (Мт 9, 12-13).
Бог не чекає від нас невідомо яких подвигів чи жертв. Він хотів би від нас однієї дуже простої речі: милосердя — тобто серця, що працює належним чином.
Матей виконав це, ставши євангелістом. Його писання стало тим способом, у якій він приніс серце Господа — те саме серце, що врятувало йому життя, — у наступні століття. Немає єдиного правильного способу використовувати серце, яке працює належним чином; тому було би добре, якби кожен із нас міг відкрити свій.
Переклад CREDO за: о. Луїджі Марія Епікоко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
