Наші чудові дані й материнський потенціал потребують підзарядки й підживлення. Літній час міг бути для багатьох із нас марафоном, і саме зараз нам треба «кисню».
Старші діти повернулися до школи, менші — до садочків, а ми переважно — на роботу, в домі й поза домом. І в переважній більшості, якщо не всі взагалі, ми потребуємо багатосторонньої реанімації та реабілітації. Бо так само, як ми постаралися забезпечити своїх близьких усім, чого вони потребували, — так треба і про себе самих попіклуватися.
З порожнього не наллєш
Однією з найважливіших інформацій, які надають стюардеси на борту літака перед стартом, є принцип безпеки: спочатку кисневу маску надягаєш на себе, а вже потім — дитині. Батьківський «кисень» може закінчитися, і нема нічого дивного в тому, що потрібна нова порція. Що це означає? Що ми всі потребуємо підзарядки, бо витрачаємо свої ресурси і їх треба поповнювати.
Слава Богу, в реальному світі і блогосфері стає щораз більше мам, які не підсолоджуючи говорять і пишуть про труднощі, пов’язані з материнством. Не для того, щоб епатувати вмученим виглядом, але щоби сказати, що втома, роздратування на свою дитину, брак сил, шукання мудрих виховних рішень — це нормально! Бо, як відомо, з порожнього й сам Соломон не наллє.
Опусти собі планку ненадовго
Ти — найкраща мама для своїх дітей. Також і тоді, коли ти сумна, змучена, байдужа і безсила. Ти просто важлива для вашої сім’ї. Твої («наші»!) завдання не раз є тяжкими і вимагають спеціалізації з психології, акушерства, педагогіки та сертифікатів після курсів професійного водія і шеф-кухаря одночасно. Ти маєш право інколи (часто!) почуватися виснаженою.
Як каже народна мудрість, у хороших мам — брудна підлога, тонна прання і щасливі діти. Тест «білої рукавички» в цей період варто визнати перехваленим. Нічого не станеться, якщо змучена мама перейде в режим «stand by». Бо від її індивідуальних потреб залежить те, чи час збереження батарейки протриває пів дня чи тиждень. Ба більше, якщо замість компульсивного прибирання, порядкування, розкладання (вже замалого) літнього одягу дати собі подрімати, почитати книжку чи просто посидіти в тиші — потім легше і швидше вдасться впоратися з обов’язками! Більшість цих справ — тільки в нашій уяві, «все у нас в голові», й повірте, що ні чоловік, ні діти не виїдатимуть печінок за надмір прання, незастелені ліжка чи якийсь безлад у речах: це все робить сама жінка.
Регулярний відпочинок
Звучить як жарт, чи не так? Я сама теж пирскаю сміхом від таких «розумних порад». Найчастіше я бачу за ними жінок, які мають для регулярної допомоги бабусь або користуються допомогою у веденні дому. Тож сміх сам виривається. Але! Це хороший момент запитати себе, що для мене означає відпочинок? На певному етапі батьківства самотні або подружні вихідні — це фантастична мрія; але година на велосипеді чи прогулянка в тиші, пів години за кавою з книжечкою, або час (навіть хвилина!) адорації у поблизькому храмі — це може бути цілком реальним. Стояння в черзі до каси чи самотнє (тобто без дітей) сидіння в туалеті — не зараховуються.
У кожної з нас є свої улюблені способи відпочинку, може — засипані купою пелюшок і повзунків чи десь під скиртою немитих тарілок у мийці; але завжди добрим буде згадати про них. Контакт із тим, що я зараз відчуваю і чого потребую, не завжди триває долю секунди, та й не мусить. Дай собі чай і подумай: що би тобі дало справжню можливість відпочити?
Щоби щось зробити, варто би спершу знати, що робити!
Просити про допомогу
Ми всі — матері-героїні і «сама-сама-сама». Просити про допомогу нам доводиться вчитися, причому роками. Ввірення дітей подрузі-сусідці чи бабусі не означає, що ми провалили тест на виховання. Така позиція — це парадоксальний наслідок жіночої емансипації і, на жаль, вона не сприяє жіночій психогігієні. Уміння просити про допомогу певна частина з нас мусить вчитися, а досвід батьків не завжди є підтримкою («Мені ніхто не допомагав і я якось давала з усім раду», «Вам тепер добре, а от у наші часи…»).
Прохання про допомогу і вручення якомусь надійному своїх дітей на пів годинки, або когось із дітей, це прояв материнського реалізму та зрілості. Ми не завжди потребуємо цінних порад чи вказівок у тому, як нам вести дім чи виховувати наших дітей. На жаль, такий досвід утруднює прохання про допомогу, бо може асоціюватися зі списком змін, які пропонує для нашого сімейного життя хтось з‑поза нашого сімейного кола. Мудра допомога — це допомога безоціночна. Якщо вона ще й взаємна, то дозволяє просто комфортно і регулярно підтримувати одні одних. Найскладніше інколи визнати, що допомоги ми таки потребуємо.
Мама, повна миру
Це дивовижно, як багато присутність жінки вносить у дім і в оточення! За моїми відчуттями, йдеться не так про завжди усміхнену маму, як про маму, яка розуміє себе, свої потреби і труднощі. Не про те, щоб у неї труднощів не було (бо це утопічна картинка, така солодка, що просто нереальна). Мама, повна миру і спокою. Це процес, довгий шлях, не раз із крутими поворотами.
Саме тому добре би знати, коли мені час зупинитись для відпочинку на цьому шляху. Я сама хотіла б це почути і прочитати у моменти екстремального фізичного чи психічного обтяження. Що я — потрібна, важлива, на своєму місці і з усім упораюся. За хвилинку. І що тимчасовий брак внутрішніх ресурсів — це нормально. І що це минає.
фінансово.
Щиро дякуємо!
