Більшості любителів «Володаря перснів» припадає до душі привабливий спосіб життя гобітів. Ці веселі маленькі люди живуть загалом простим і радісним життям, сповненим доброго настрою, пісень, смачної їжі та веселого (хоча іноді й занадто допитливого) товариства.
Один із найбільш очевидних способів наслідувати гобітський спосіб життя є доволі суперечливим із культурного погляду. Це означає відмову від автомобіля на користь ходіння пішки або їзди на велосипеді.
Гобіти та більшість добрих істот у «Володарі перснів» постійно обирають простіший і повільніший темп життя. Індустріалізація і техніка, що забруднює довкілля, для Толкіна є незмінним символом зла, втіленого у Сауроні та його орках.
Не надто витончена відмова від індустріалізації у сазі Толкіна відображає його особисті погляди. Деякий час, коли його четверо дітей були малими, він володів автомобілем, проте згодом продав його і принципово пересів на велосипед.
Застереження, закладене у його твори, полягає у наступному: «Ми повинні визнати машину тим, чим вона є — простим інструментом із потенціалом поневолення, щодо якого ми завжди маємо бути насторожі».
Це маловідомий факт, але Толкін справді терпіти не міг автомобілі. У 1932 році він придбав автомобіль «Morris Cowley», який назвав «Джо». За кілька років він замінив його іншою автівкою, яку вигадливо назвав «Джо-2».
Правда така, що Толкін був кепським водієм. Якось під час візиту до сестри він врізався у кам’яну стіну. Він нахабно ганяв вулицями Оксфорда, не дбаючи про безпеку пішоходів та інших водіїв, а до початку Другої світової війни покинув водіння, оскільки у той час відбувалося унормування правил дорожнього руху.
Приблизно у той самий час він помітив шкоду, якої автомобілі завдають оточенню, і більше ніколи ними не користувався. На його думку, автомобілі нищили спокій і красу, і робили життя неприємнішим. У своєму листі до сина 1944 року він називав автомобільний двигун «двигуном пекельного згоряння»:
«Травень зараз буяє деревами і травами. Але небеса сповнені гуркоту та шуму. Неможливо навіть вести бесіду у садку, за винятком 1 години ночі та 7 години вечора, — хіба що у день, надто поганий для прогулянок зовні. Як би я хотів, щоб двигун “пекельного згоряння” ніколи не винайшли! Або (що ще складніше, оскільки людство, і, особливо, інженери, як правило, дурні та злісні), щоб його можна було використовувати раціонально — якщо це взагалі можливо».
Цікаво, що лихого дракона з повісті «Гобіт» звуть Смоґом, що наводить на думку про смог від машин і фабрик. Толкін вказував на «знищення Оксфорда заради розміщення автомобілів» як на приклад «духу «Ізенґарда, якщо не Мордору».
Це жорсткі слова, але, можливо, Толкін у чомусь мав рацію? Окрім заторів, дорожнього руху та метушні, автомобілі віддаляють нас від ближніх, усуваючи можливості спонтанних щоденних взаємодій, які приносять радість.
Якщо ви колись хотіли жити як гобіт, можливо, ви відмовитеся від автомобіля для прогулянки цього тижня. Чи є ймовірність, що пункт вашого призначення достатньо близький, щоб натомість прогулятися пішки чи проїхатися на велосипеді? Хтозна, можливо, ця прогулянка приведе вас до незабутньої пригоди, яка в іншому випадку з вами не трапилася би.
фінансово.
Щиро дякуємо!
