Тільки Церква, яка стоїть у правді, може пройти очищення. Повторювання «нічого не сталося» і замітання тяжких тем під килим — це звичайне боягузтво.
«Хай між притвором і між жертовником плачуть священники, слуги Господні!» (Йоіл 2,17).
Ми живемо в часи очищення вогнем. Таке у мене враження. Бог прагне одного: цілковитого з’єднання. Він хоче, щоб наші серця уподібнилися до Його Серця, що палає. Тому очищає їх вогнем.
«Бог тебе хоче наповнити медом. Однак якщо ти повний оцту, то куди вмістиш мед?» — запитував св. Августин. «Серце має бути розширене, а потім очищене від оцту і його запаху. Це коштує страждань, але тільки так нас готують до того, для чого ми створені», — доповнив в енцикліці «Spe salvi» Бенедикт XVI. У моїх вухах довгі роки звучить його влучний діагноз: «Найбільші переслідування Церкви походять не ззовні, але з гріхів, що всередині неї самої».
Скільки ж то разів я писав, що волію плакати з тими, хто плаче, аніж стояти на м’якесенькому килимі, під який заметено купи сміття!
«Бог очищає свою Церкву від моменту, коли її створив. Останнім часом робить це інтенсивніше, — сказав мені о. Кшиштоф Вонс із Центру духовної формації. — Яким є спосіб Ісуса для очищення Церкви? Він бере учнів на Оливну гору, на місце, де вони пережили своє падіння, де втекли в сон, бо не могли знести вигляду Ісуса погордженого, безпорадного, який пітніє кров’ю. Однак Він не нагадує їм про ту ситуацію, а підносить руки для благословення! Він — такий. На Оливній горі Він дозволяє учням поборотися з їхньою поразкою, боягузтвом, утечею, слабкістю. Сьогодні ми маємо передусім навчитися жити в Церкві слабкій, грішній, занепалій. Іншої немає. Церква — свята, бо належить Святому, і грішна, бо ми прекрасно знаємо свій стан…
Ми повинні навчитися Церкви слабкої, грішної. Можливо, декого це спокусить; але мені здається, що ми надто довго жили з баченням Церкви тріумфальної. А Церква тріумфальна — це бачення майбутнього: Небесний Єрусалим — дійсність Одкровення. Церква грішників уміє падати навколішки, плакати і волати: ‘Моя дуже велика провина!’ Вона спроможна подивитись у люстро й побачити свою вбогість».
Так, це операція на відкритій рані. Очищення мусить боліти. «Не є вільною людина, яка не спроможна визнати провину», — писав о. Юзеф Тішнер. А один із найпрекрасніших гімнів Старого Завіту постав… у печі.
Переклад CREDO за: Мартін Якимович, Gość Niedzielny
На фото: Руїни єзуїтського монастиря в Житомирі. Джерело: Вікіпедія
фінансово.
Щиро дякуємо!
