15 жовтня 2023 року побачило світ Апостольське напоумлення Папи Франциска, присвячене святій Терезі від Дитятка Ісуса та Пресвятого Обличчя з нагоди 150-річчя від дня її народження.
«Це довіра, і ніщо інше, як довіра, повинна вести нас до Любові». Ці слова, написані у вересні 1896 року святою Терезою від Дитятка Ісуса і Святого Обличчя, надихнули назву Апостольського напоумлення, яке Папа Франциск присвятив цій святій, передає Vatican News. На думку Папи, ці слова «підсумовують геній її духовності і були би достатніми, щоб виправдати проголошення її Учителькою Церкви».
Папа Франциск простежує етапи визнання надзвичайної цінності духовного свідчення святої Терези через дії понтифіків: Лева ХІІІ, який дозволив їй вступити до монастиря у 15 років, Пія ХІ, який у 1925 році проголосив її святою, а у 1927 — покровителькою місій, та Йоана Павла ІІ, який проголосив її Учителькою Церкви в 1997 році. «Зрештою, я мав радість канонізувати її батьків, Луї та Зелі, у 2015 році, під час Синоду про сім’ю, а нещодавно присвятив їй катехизу», — зауважив Папа.
Аналізуючи її духовний досвід, Папа зауважує, що зустріч з Ісусом «покликала її до місії», настільки, що вона не уявляла «свого посвячення Богові, не шукаючи добра для своїх братів і сестер». Вона вступила до кармелітського монастиря, «щоб спасати душі». Свою місіонерську душу свята Тереза виражала так: «Я відчуваю, що чим більше вогонь любові запалює моє серце (…) тим більше душ, які наближаються до мене (бідний маленький шматок непотрібного заліза, якщо я віддалюся від божественної жаровні), швидко бігтимуть до аромату пахощів свого Улюбленого, тому що душа, запалена любов’ю, не може залишатися бездіяльною».
Папа Франциск прямує до серця духовності Терені, до тієї «малої дороги», яку також називають дорогою духовного дитинства. Свята Тереза від Дитятка Ісуса писала: «Ліфт, який повинен підняти мене до Неба, — це Твої руки, Ісусе! Для цього мені не потрібно рости, а потрібно залишатися маленькою, дедалі більше ставати такою». Для неї важлива Божа дія, благодать, а не особисті заслуги, бо саме Господь освячує. Папа пише: «Отже, найкращим наставленням є покладати довіру серця поза собою: на нескінченне милосердя Бога, який любить без обмежень і який віддав все на Ісусовому хресті».
У нашому житті, де, за словами Папи Франциска, «нас часто переповнюють страхи, бажання людської безпеки, потреба тримати все під контролем», довіра, а отже, вручення себе Богові, яку заохочує свята Тереза, «звільняє нас від нав’язливих розрахунків, від постійного занепокоєння про майбутнє, від страхів, які забирають у нас мир. (…) Якщо ми перебуваємо в руках Отця, який любить нас безмежно, це залишатиметься правдою, що би не сталося, ми зможемо прямувати вперед, що би не трапилося, і, так чи інакше, Його задум любові і сповнення здійсниться в нашому житті».
Духовне життя молодої кармелітки не було позбавлене випробувань і боротьби, вона переживала великі випробування віри — особливо у останній період свого життя. Того часу великого поширення набув модерний атеїзм, і вона «почувалася сестрою атеїстів», заступалася і жертвувала за них своє життя, оновлюючи свій акт віри. Вона вірила в безмежне Боже милосердя і в остаточну перемогу Ісуса над злом: її віра здобула благодать навернення на ешафоті серійного вбивці. Усе в Бозі є любов’ю, навіть Справедливість. «Це одне з найважливіших відкриттів Терези, — пише Папа, — один з найбільших внесків, який вона зробила для всього Божого люду. У надзвичайний спосіб вона проникла в глибини Божого милосердя і звідти черпала світло своєї необмеженої надії».
«[Свята Тереза] має живу впевненість, що Ісус любив її і знав її особисто у своїх Страстях, — стверджує Папа Франциск. — Вона споглядає любов Ісуса до всіх і до кожного, так, ніби він є унікальним у світі. Вона живе милосердною любов’ю в малому, в найпростіших речах повсякденного існування, і робить це в товаристві Діви Марії, навчаючись від Неї, що “любити означає віддавати все і дарувати себе”».
Свята Тереза з Лізьє успадкувала від святої Терези Авільської «велику любов до Церкви і змогла досягти глибини цієї таємниці». «Я зрозуміла, що Церква має Серце, і що це Серце запалене Любов’ю. Я зрозуміла, що тільки Любов спонукає діяти членів Церкви. Так, я знайшла своє місце в Церкві: в Серці Церкви, моєї Матері, я буду Любов’ю!» — писала вона. Папа Франциск коментує це так: «Це не серце тріумфуючої Церкви, це серце люблячої, смиренної та милосердної Церкви. Це відкриття серця Церкви є великим світлом і для нас сьогодні, щоб ми не збентежилися обмеженнями і слабкостями церковної інституції, позначеної темрявою і гріхом, а увійшли в її палаюче серце любові, яке в день П’ятдесятниці було запалене завдяки дару Святого Духа».
Внутрішні випробування, пережиті святою Терезою, привели її до «переходу від палкого прагнення Неба до постійного і полум’яного бажання добра для всіх», а також до постанови продовжувати свою місію навіть після смерті. «Таким чином вона досягла остаточного особистого синтезу Євангелія, який розпочався з повної довіри, щоб осягнути свою вершину в цілковитому даруванні себе іншим, — пише Папа. — Саме довіра веде нас до Любові і, таким чином, звільняє від страху, саме довіра допомагає нам відвернути погляд від самих себе, саме довіра дозволяє нам віддати в Божі руки те, що тільки Він може зробити. Це залишає нам величезний потік любові та енергії, готових для того, щоб шукати добро наших братів і сестер».
В останньому розділі Папа пояснює, що це Апостольське напоумлення дає йому змогу нагадати, що, як читаємо в «Evangelii gaudium», у місіонерській Церкві «звіщення зосереджується на найсуттєвішому, на тому, що є найпрекраснішим, найбільшим, найпривабливішим і водночас найнеобхіднішим». «В кінцевому підсумку, тільки любов має значення» — пише він. За словами Папи Франциска, «особливий внесок, який дає нам Тереза як свята і як Учителька Церкви», полягає в тому, щоб «привести нас до центру, до того, що є істотним». Папа звертається до богословів, моралістів і дослідників духовності, зазначаючи: «Нам все ще потрібно зрозуміти цю геніальну інтуїцію Терези і вивести з неї теоретичні та практичні, доктринальні та душпастирські, особисті та спільнотні висновки. Нам потрібна сміливість і внутрішня свобода, щоб змогти це зробити».
Наближаючись до завершення, Папа пригадує основні аспекти «малої дороги» святої Терези від Дитятка Ісуса та їхню актуальність. У час, позначений замкненістю у власних інтересах, індивідуалізмом та одержимістю владою, вона показує нам красу дарування життя, вказує на цінність простоти і незначності та абсолютну першість любові, «долаючи юридичну та моралістську логіку, яка наповнює християнське життя зобов’язаннями та приписами і заморожує радість Євангелія». Послання завершується короткою молитвою, в якій, серед іншого, Папа закликає: «Дорога свята Терезо, допоможи нам завжди довіряти, як ти це робила, великій любові, яку Бог має до нас, щоб ми могли щодня наслідувати твою малу дорогу святості».