Навіщо сповідатися з гріхів із царини сексу — адже це «особисте»? Як правильно з цих гріхів сповідатися? Як розмовляти про сексуальні гріхи з підлітками?
Відповідає брат Олександр Могильний OFM Cap.
Чи будь-який гріх, пов’язаний із сексуальністю, — важкий?
Так, тому що такі гріхи стосуються не лише якоїсь частини людського життя, а всієї людини.
Якщо подивитися на Десять заповідей, то вони говорять про стосунки з Богом, із ближніми, з собою. Наприклад, щодо Сьомої заповіді — «Не кради». Якщо хтось украв цукерку, то це — легкий гріх. Але якщо хтось поцупив велику суму грошей, то тут зло полягає не тільки в грошах, а в тому, що людина пережила. Ця крадіжка може спровокувати багато чого і є важким гріхом. Гріх породжує гріх: це цілий ланцюжок.
Тому гріх у сексуальній сфері — це ланцюжок, пов’язаний з усіма сферами людської діяльності: з життям людини, її майбутнім, переживанням покликання, переживанням своєї чоловічості чи жіночості тощо.
Звичайний поцілунок чи обійми можуть призвести до гріха, бо «вмикають» еротичні зони й запускають ланцюг сексуальних реакцій. Це як поставити перед людиною солодощі. Людина починає їх їсти, бо вмикається бажання задоволення. Мозок починає функціонувати так: людина бачить — і вона вже це хоче, навіть якщо цього не потребувала.
Або ж поглянемо на сучасний світ, спрямований на споживацтво. Уся реклама скерована на те, щоб люди купували. Людина, спочатку не маючи наміру щось купувати, — подивившись одну, другу, третю рекламу, вже хоче цю річ. Так само з дотиками, поцілунками: вмикається «машина» сексуальної сфери, яка веде до одного — прагнення отримати задоволення. Тому все, навіть протягом усього дня, служитиме тому, щоби здобути цю насолоду.
Навіщо сповідатися з сексуальних гріхів?
Навіщо розповідати священникові про свої гріхи сексуальної сфери? Адже це — дуже особисте?
Таїнство сповіді і примирення — це таїнство зустрічі з милосердним Батьком. Перед нами відкривається Притча про блудного сина: сина, який загубився, який втратив свою гідність. І саме сексуальна сфера найкраще це показує — і найбільше говорить про людську гідність. Бо тут ідеться не про секс, а про людську гідність.
Повернімося до притчі. Людина загубилася — внаслідок різних подій. Цілий каскад помилок і ран призводить до того, що блудний син має саме таке життя. Отець чекає. І ось нарешті зустріч відбулася. Ця зустріч відбувається і в сповіді.
Людині взагалі непросто сповідатися, бо сповідь — це певне «оголення»; але воно людині потрібне. Вона не оголюється як перед іншою людиною, а розкривається, щоби зцілити рани. Як перед лікарем: людина оголює якусь частину тіла, щоби спеціаліст міг оглянути, поставити діагноз і призначити відповідне лікування. Так і в сповіді: я маю оголитися, щоб Бог доторкнувся своєю благодаттю до моїх ран; а для цього — назвати свою рану.
Коли ми говоримо про гріхи сексуальності (мастурбація, порнографія тощо), то вони відчиняють двері до тих місць, де є рани, де є невпорядкованість, де є історія. Бо гріх — це певна історія життя. Кожний гріх має свою історію, він звідкись народжується. І коли людина сповідається з цих гріхів, то допускає Божу благодать до історії свого життя, до своїх ран. Сексуальні гріхи — це тяжкі гріхи; але їхнім початком може бути не гріх, а рана. Вони дають відповідь на запитання: що зробили з людиною, якої рани, чи кілька ран їй завдали, що вона почала чинити ті чи інші гріхи.
Як правильно сповідатися з гріхів інтимної сфери?
Потрібно чітко називати речі своїми іменами. Священник не має права розпитувати про деталі, але він чує і розуміє загальну картину. Тому на сповіді люди можуть бути здивовані, що священник ставить запитання, які, на перший погляд, не пов’язані з їхнім гріхом, натомість пов’язані з любов’ю, гідністю. Бо Шоста заповідь, як і кожна заповідь, пов’язана з Першою. Але Шоста — особливо. Людина, яка не має досвіду Божої любові, яка не вірить, що Бог її любить, — не може любити ні себе, ні інших. Така людина слухатиме не Бога, а себе: свої емоції, свої бажання, свої очікування, а значить — слухатиме свої рани.
Чи можна на сповіді використовувати евфемізми?
Чи можна на сповіді казати, наприклад, не «я дивився порнографію», а «я робив погані речі»?
Погані речі можуть бути різними. Це можуть бути різні гріхи. Тому священник, задля добра каяника, має запитати: що саме? Йдеться не про цікавість священника, а про служіння Божого Милосердя, слугою якого він є. Прекрасно, що священник може бути свідком того, як Бог зцілює людину, як Він пробачає. Тому важливо — для блага самої людини — чітко назвати гріх. Бо потім вона живе з цим далі. На наше життя впливають, зокрема, наше мислення, наші слова. І якщо вони туманні й розмиті, то це дає доступ злому духові. Натомість зло втрачає свою силу там, де чітко висвітлено правду.
Чи потрібно розповідати про свої гріхи детально?
Якщо йдеться про тяжкий гріх, то треба казати, скільки разів це сталося, за яких обставин тощо. Не для математичних підрахунків, а щоби священик міг зрозуміти, чому так сталося, в якій духовній життєвій ситуації перебуває каяник. Коли людина щось погане зробила один раз, то це може бути просто слабкість. А коли хтось за короткий час згрішив декілька разів, то це говорить про глибину й силу рани.
Щодо сексуальних гріхів, то також варто казати, з ким згрішив. Бо це можуть бути невпорядковані гомосексуальні акти, або навіть із тваринами чи речами. Тому чітке визначення говорить, знову ж таки, про рану: не про те, що сталося зараз, а про життєву рану.
Таїнство сповіді — це прекрасний момент і нагода зустрічі з Богом; це територія безпеки. Тому для плідної, гідної сповіді важливо чітко назвати речі своїми іменами, зазначити, скільки разів це було, інколи — за яких обставин. Обставини можуть розповідати про провину або невинуватість пенітента (бо його, наприклад, змусили до гріха).
Як священнику вдається напоумлювати людей щодо гріхів нечистоти?
Світ сьогодні говорить про те, що йому болить: про сферу любові, безпеки, прийняття. Тому сучасний світ — агресивний.
Сексуальні гріхи говорять про потребу показати людині любов Бога, про Першу заповідь. Не йдеться про заборону, про «не можна». Не можна моралізувати, тим більше — на сповіді. Бо людина знає, як не треба робити, — вона не знає, як треба робити, щоб не чинити зла, щоб не ранити себе. Важливо прищепити людині розуміння, що вона не мусить страждати, щоб її любили. А гріхи — це страждання. Ісус Христос заплатив за нас ціну любові своєю смертю і воскресінням. Все, що нам потрібно, щоб жити і бути щасливими, вже є. Нам нічого не потрібно для цього робити: лише прийняти Божу любов. В Ісусі Христі Отець безмежно полюбив кожного з нас. Із нашими ранами, з відкиненням, приниженням, з усім цим брудом. Бог нас полюбив і ніколи не перестане любити. І хай би що в житті людини сталося, хай би як її життя склалося, — Бог завжди її прийме.
Як пояснювати підліткам, що таке сексуальний гріх?
Знову ж таки, потрібно пояснювати це в контексті. Якщо говорити з підлітком про сексуальні гріхи без розуміння Божої любові, то підліток слухати не буде, навпаки — робитиме ці гріхи.
Коли йдеться про сексуальне виховання, про «гігієну» сексуальної сфери, то насамперед маємо говорити про Божу любов і про гідність людини.
Повністю розмову з братом Олександром Могильним OFM Cap дивіться тут.
Читайте також:
Як розмовляти з дітьми про секс
Як підлітків навчити християнського погляду на секс
Чи можна неодруженим закоханим цілуватися?
Як у стосунках може проявлятися гріх нечистоти?
фінансово.
Щиро дякуємо!
