Цього року ми вперше згадуємо папу Бенедикта в Октаві за померлих, серед імен інших померлих єпископів Рима. Папа Ратцінґер поволі відходить у минуле…
Однак в нас не повинно згаснути його головне послання і прохання: «тримаймося Бога!» Про це в розмові з Vatican News говорить о. професор Кшиштоф Ґуздзь, викладач Люблінського католицького університету, редактор польського видання «Повного зібрання творів Йозефа Ратцінґера».
Папа Бенедикт невтомно захищав правду, а також прагнув переконати людей, що Бог є Любов. Він прагнув, щоб це послання дісталося кожного: що людина не є плодом якогось сліпого випадку еволюції, але вона походить від Бога, а вічне життя з Богом є її призначенням.
Як викладач, співпрацівник Йоана Павла ІІ, а потім Папа Римський, Бенедикт XVI був міцно вкорінений у «ми» Церкви, в її Традиції. Для нього не було пустопорожніх слів, кожне його речення мало сенс, — підкреслює професор. На його переконання, папа Бенедикт і сьогодні закликає нас твердо стояти по стороні Церкви, яка була заснована Ісусом Христом, а не стала витвором людської уяви. Тому для Йозефа Ратцінґера таким важливим є міцне тривання у Традиції, в Церкві. Це і є тяглість віри, збудована на Христі, і це абсолютний пріоритет Бенедикта XVI, підкреслює о. професор.
— Ми вперше в Октаві Всіх Святих споминаємо Бенедикта XVI серед померлих Єпископів Рима. Папа Ратцінґер поступово відходить у минуле. Що має залишитися після нього в наших серцях і розумі?
— На мою думку, дуже багато речей і подій має в нас залишитися після нього, і напевно залишається. Згадаю, може, про три найважливіші, на мій погляд. По‑перше, має в нас залишитися відвага проголошувати істину. Бенедикт XVI як папа стояв на сторожі захисту Божественності Христа, а Захід, Європа — переважно західна, — схоже, скоріше заперечують цю Божественність, відходять від неї. Але він як папа невтомно цю істину захищав.
По-друге, мені здається, що він залишив у нас сильне переконання, що Бог є любов. Із любові Бог створив людину, про що сказано не раз. Але водночас папа Бенедикт вважав, що людина має своє призначення, і ним є вічне життя з Богом. Можна сказати дещо інакше: що у своїх енцикліках, прекрасних трьох енцикліках, Бенедикт XVI перевернув черговість теологічних чеснот. Зазвичай ми говоримо про «віру, надію, любов». А за думкою Бенедикта, саме любов і першою і найважливішою. Лише на ній будуються і віра, і надія. Таке представлення дає нам якусь більшу точність у баченні цих дійсностей.
І, по-третє: здається мені, що в нас повинен залишитися переказ для кожної людини, що вона походить від Бога і не є результатом сліпого випадку еволюції. Це сильне ствердження Бенедикта. Бог не тільки хотів мати партнера на площині особистісній, тобто людину, — але зауважмо: Його Син, Предвічне Слово, став людиною, одним із нас. Звідси випливає, що найважливішим посланням Бенедикта XVI є прохання: тримаймося Бога.
— Йозеф Ратцінґер за довгі роки свого служіння у Ватикані — як префекта Конгрегації віровчення, потім як папи — був для Церкви гарантом сильної вкоріненості в істині Об’явлення і Традиції Церкви. Сьогодні, коли його вже нема з нами, на що нам треба звертати увагу, як давати собі раду без нього?
— Бенедикт XVI і як викладач, і тим більше як префект Конгрегації віровчення, а пізніше як папа, був сильно вкорінений у цьому «МИ» Церкви, «МИ» Традиції, в цьому «Ми» з великої літери. Він був великим догматиком, великим систематизатором. Для нього не було пустих слів. Кожне речення мало сенс: кожне вимовлене, кожне написане, з якими він до нас звертався. А над усе він визнавав, що ми повинні міцно стояти за Церкву, яку заснував Ісус Христос. Це єдина справжня Церква як Боже творіння, а не людські уявлення. Тому для Бенедикта XVI це сильне тривання в традиції, в цій Церкві, у цій вірі — таке важливе. Це є та тяглість віри, що збудована на Христі. Таким є абсолютний пріоритет папи Бенедикта.
— Отче, як редактор «Opera Omnia» Йозефа Ратцінґера, що Ви могли би порадити тим, хто сьогодні хотів би відкрити для себе його твори? Від чого почати?
— Повне видання творів — це велика справа. Мене дуже радує, що за життя Бенедикта вийшли друком усі його важливі праці як Йозефа Ратцінгера/ Бенедикта XVI. Це 14 томів у сукупній кількості 23 частин. Я вважаю, що це своєрідний теологічний і духовний заповіт померлого папи для нас. Тому ми можемо користуватися в ньому всім, що Бенедикт залишив нам у своїх думках, своєму серці, а водночас у своєму дусі. В цьому заповіті він радить, на мою думку, насамперед шукати обличчя Господа, а потім пробувати зрозуміти, чим є Його Церква, її священство у Христі. Щоби потім переконатися, що Бог — не десь у хмарах, але тут, із нами землі, саме в Євхаристії. Це сильне послання папи Бенедикта. Син Божий став людиною і залишається людиною вже як Воскреслий. Це стосується і нас самих.
У «Повному зібранні» ми знайдемо все те, про що я вже говорив, той сенс, якого людина щодня шукає. А водночас, можна сказати, що й ці сенси теж шукають людину. Раніше чи пізніше кожен з нас постане перед обличчям Господа історії, і саме тому це так важливо.
Не вийде читати «Opera Omnia» від першої до останньої сторінки; треба вибирати ті найважливіші феномени, які нас цікавлять і які він перед нами кладе: наприклад, вічне життя, Церква, Господь Бог. Як має поводитись людина? Чи хрестити немовлят? Усі відповіді знайдемо в «Повному зібранні творів» Ратцінґера.
фінансово.
Щиро дякуємо!
