Нікарагуа. «Мовчання єпископів стосовно диктатури не зупинило переслідування»

Менш ніж через місяць після примусового виїзду 12 священників із Нікарагуа один із вигнаних душпастирів розкритикував єпископат цієї країни.

Мовчання ієрархів стосовно злочинів диктатури Даніеля Ортеги «не зупинило переслідувань», а тільки призвело до того, що вірні почуваються «як вівці без пастиря», сказав священник, представлений під ім’ям «отець Рікардо», в інтернет-програмі «Esta Noche» на порталі «El Confidential».

Режим Ортеги-Мурільйо депортував на сьогодні щонайменше 24 католицьких душпастирів або ж відмовив їм у поверненні до країни, як це сталося з «отцем Рікардо». На думку цього священника, останні 12 вигнань не були результатом «діалогу» з Церквою, про який каже нікарагуанський режим, оскільки такого діалогу не існує — «ані з церковною ієрархією в Нікарагуа, ані з Ватиканом». Набагато більше схоже на правду те, що режим відреагував на міжнародний тиск і хоче показати «хороше обличчя».

«Жоден із фактичних вигнанців насправді не є вільним: ті, хто дозволяє собі політичні висловлювання у вигнанні, наражають на небезпеку членів своїх сімей та друзів, які залишилися в країні», — підкреслив «отець Рікардо». На його думку, підставою цього є «параноя» віцепрезидентки Розаріо Мурільйо, дружини президента Ортеги, яка не відступить ні перед чим.

«Отець Рікардо» визнав: він не знає, чому Конференція єпископату в Нікарагуа не висловлюється більш рішуче проти режиму, хоча в попередні десятиліття вона була «більш незламною» в таких ситуаціях. Складається враження, що єпископи стали «спільниками», через що священники в Нікарагуа, а також віряни почуваються «покинутими». Одним із головних винятків є єпископ Роландо Альварес, якого з весни утримують у карному закладі, про який відомо, що там застосовують тортури. «Він не покинув свої вівці», — сказав депортований священник.

Підсумовуючи свої слова, «отець Рікардо» підкреслив, що Церква в Нікарагуа переживає нині «момент очищення». Він сказав, що «це час, коли ми справді повинні показати, хто ми такі і до якої міри насправді здатні слідувати за Христом». Він звернув увагу на те, що священники, які залишилися на місці, переживають вельми тяжкий час, бо вони «залякані», а вірні стали обережними у контактах із ними зі страху за власну безпеку. Режим намагається розділити християн, бо Католицька Церква «завжди була голосом тих, хто голосу не має».

Тиждень тому дві працівниці ООН із питань свободи слова і свободи віровизнання, Ірен Хан і Назіля Ганеа, закликали звільнити єпископа Альвареса, який дістав кару у 25 років ув’язнення. Вони підтвердили, що умови, в яких утримують ієрарха, порушують мінімальні потреби гідного ставлення до в’язнів. Хан і Ганеа також повідомили про «систематичне гноблення» Церкви та її членів владою Нікарагуа, яка з минулого року заблокувала діяльність щонайменше 1000 організацій, зокрема 320 — у церковному та релігійному секторі.

Відколи Державний секретаріат Апостольського Престолу підтвердив місце перебування 12 священників, вивезених до Рима режимом Ортеги і розселених по церковних об’єктах, далі про них інформації немає. За даними нікарагуанського режиму, один із цих священників раніше на батьківщині отримав вирок у 30 років ув’язнення за гадане сексуальне використання дітей, а інший — за домагання до жінки. Сумніви у правдивості цієї інформації висловила зокрема адвокатка з прав людини Марта Патриція Моліна. На її думку, всім відомо, що жодне зі звинувачень, висунутих проти цих священників — критиків режиму, не будувалося на фактах. «Ба більше, примусове вигнання становить серйозне порушення прав людини», — вказує авторка рапорту під назвою «Нікарагуа. Переслідувана Церква?»