«Із синівською відданістю й повагою до апостольського служіння Наступника св. Петра, а водночас зі стурбованістю і смутком стосовно рішень німецького Синодального шляху, прагну звернути увагу Святішого Отця на вкрай недопустимі й некатолицькі тези Synodale Weg», — написав голова Конференції єпископату Польщі.
«Усвідомлення сили, яка полягає у правді, оживлює мою надію стосовно нинішнього Синоду, щоб він не був жодним чином зманіпульований і використаний для затвердження німецьких тез, відверто суперечних ученню Вселенської Церкви», — пише архієпископ Познанський Станіслав Гондецький у листі до Папи Франциска.
На думку голови Конференції польських єпископів, автори Робочого документу Синоду єпископів на тему синодальності «висувають шерег практичних пропозицій, починаючи з незаписування статі дитини у свідоцтві про хрещення, можливість зміни імені й статі в акті хрещення, через гарантування трансгендерним особам доступу до таїнств, включно зі священством і богопосвяченим життям, аж до обов’язку використання в Церкві недискримінаційної мови і тренінгів для духовенства, як служити трансгендерам. Усе це в ім’я так званих новітніх досягнень суспільних наук. Однак є ризик, що наукові усталення, на які посилається Synodale Weg, — помилкові, подібно як у випадку іншої колись популярної теорії: расизму».
Лист голови Конференції єпископату Польщі
архієпископа Познанського, Сталіслава Гондецького,
до Папи Франциска
Рим, 9 жовтня 2023 року
Ваша Святосте,
в день відкриття Синоду я отримав електронною поштою документ під назвою «Рішення Синодального шляху Католицької Церкви в Німеччині». Точкою відліку для аналізу становища Католицької Церкви в цій країні є криза сексуальних зловживань у німецькій Церкві. Автори виглядають до такої міри засоромленими способом реакції німецьких єпископів на донесення про сексуальні зловживання з боку духовенства, що аж вирішують звершити морально-правову революцію у Вселенській Церкві. Однак здається, що це була би не євангельська революція, а радше натхнена лівацько-ліберальними ідеологіями.
В Instrumentum laboris (B 3.4) поставлено питання про ступінь доктринального авторитету, який можна надати розпізнанню, звершуваному окремою Конференцією єпископату або континентальному згромадженню. Йдеться про те, чи можна їх «розуміти як суб’єкти з конкретними компетенціями, включно з певним справжнім доктринальним авторитетом»? Здається, що, шукаючи відповідь, не можна абстрагуватися від того, що відбувалось у зв’язку з оголошеним Вашою Святістю синодальним процесом, і що може мати явних або прихований вплив на перебіг римських сесій Синоду.
Три головні теми — це зміна устрою Церкви, зміна вчення на тему сексуальної моральності та уділення жінкам свячень дияконату і пресвітерату. Перше є умовою sine qua non для виконання подальших цілей. За точку відліку приймається принцип інкультурації. Церква повинна якнайбільше уподібнитися до світу, який у своїй ліберально-демократичній версії становить взірець гуманізму. Церква і справді «цінує демократію» — але тільки тоді, коли вона будується на ґрунті правильної концепції особистості. Також нагадується, що [демократія] «легко перетворюється на явний або закамуфльований тоталітаризм» (CA 46). Постає запитання: де демократія насправді функціонує виходячи з правильної концепції людської особи — тобто, наприклад, поважаючи право на життя кожної людини, від моменту зачаття до природної смерті? Окрім того, за всіх своїх хороших рис, ліберальна демократія безсумнівно не є єдиним хорошим устроєм. Достатньо буде згадати класифікацію політичних устроїв, укладену Аристотелем.
Synodale Weg вимагає, щоб Церква прийняла своїм політичний устрій, що панує нині на Заході, разом з усіма принципами діяльності демократичної бюрократії, починаючи з нагляду мирян над духовенством, прозорістю процесів вироблення рішень, участю мирян у призначенні на церковні посади або про термін повноважень для виконання обов’язків. Влада папи і єпископів має бути обмежена і підлягати наглядові мирян, організованих у паралельну до ієрархічної владну структуру.
Другою темою є благословення різного типу несакраментальних зв’язків, включно з особами однієї статі. Можна запитати, навіщо потрібне благословення людям, які живуть у гріху? Надана відповідь — відносно проста: ці люди самі просять про благословення; а окрім того — як стверджують автори документа — ці люди не живуть у смертельному гріху та не позбавлені благодаті. Гріхом натомість є вчення Церкви, до якого ставляться не тільки як до немилосердного і дискримінаційного, але й яке узагалі — на думку авторів — робить Церкву відповідальною за переслідування та самовбивства трансгендерних осіб. Тому що Церкві не дозволено негативно оцінювати будь-яку людську поведінку, що здійснюється в ім’я кохання. Кохання виправдовує все і все робить добрим. Все, що є вираженням самовизначення, є приципово добрим і має бути визнане таким із боку Церкви. А визнання тут означає уділення благословення. Завдяки отриманому benedictio (а не завдяки наверненню) люди хочуть встановити своє життя у Божому напрямку — попри те, що їхні діяння залишаються суперечними Божому закону.
Традиційно в ученні Церкви стосунки між людьми, включно з сексуальними стосунками, підлягають моральній оцінці. Святого Августина дивувало, що не тільки святі та віддані Богу всім серцем люди керуються в житті любов’ю, але це роблять також закоренілі грішники. Достатньо буде подумати про грабіжників, що нападають на дорогах, які радше знесуть найтяжчі тортури, ніж викажуть імена своїх спільників. «Вони не були би на це здатні, якби в їхніх серцях не було великої здатності любити» (Facere tamen ista sine magno amore non poterunt) [1]. Однак є два види любові: «любов до Бога аж до гордування собою» і «любов до себе аж до гордування Богом» [2]. Отже, любов не все виправдовує і не все робить добрим. А згідно з католицьким підходом, ми ставимося з пошаною до кожної людини — але не до кожного людського вибору.
Автори документа очікують, що Церква визнає добрими і такими, що провадять до навернення, окрім сакраментального подружжя, також і «вільні зв’язки», цивільні зв’язки, партнерські зв’язки, зв’язки осіб однієї статі тощо. Їх суспільне схвалення — на їхню думку — повинне знайти вираження в літургії Церкви. Слухаючи це, потрібно пам’ятати, що, згідно з динамікою цього процесу, яку ми бачимо в мирському світі, легалізація партнерських зв’язків це тільки перший крок на шляху до «подружжя для всіх». Пропоноване vacatio legis, тобто прийняття рішення сьогодні, а впровадження її в життя «тільки» у березні 2026 р. має на меті ослаблення спротиву з боку вірних. На думку Synodale Weg, усе вчення Церкви стосовно гендеру повинно бути грунтовно змінене, оскільки воно не відповідає самоусвідомленню трансгендерних осіб. Воно містить усього лиш — як вони кажуть — церковні «інситуації». Ця вимога охоплює також реінтерпретацію Біблії, зокрема Книги Буття 1,27.
Автори документа висувають шерег практичних пропозицій, починаючи з незаписування статі дитини у свідоцтві про хрещення, можливість зміни імені й статі в акті хрещення, через гарантування трансгендерним особам доступу до таїнств, включно зі священством і богопосвяченим життям, аж по обов’язок використовувати в Церкві недискримінаційну мову і тренінги для духовенства, як служити трансгендерам. Все — в ім’я так званих новітній досягнень суспільних наук. Однак є ризик, що наукові усталення, на які посилається Synodale Weg, — помилкові, подібно як у випадку іншої колись популярної теорії: расизму.
Якби конференціям єпископів або ж континентальним згромадженням була уділена доктринальна компетенція, вищенаведені тези були б визнані католицькими і — можливо — були би нав’язані іншим конференціям континентального згромадження, попри їхній очевидно некатолицький характер.
Як голова Конференції єпископату Польщі, я з синівською відданістю й повагою до апостольського служіння Наступника св. Петра, а водночас зі стурбованістю і смутком стосовно рішень німецького Синодального шляху, прагну звернути увагу Святішого Отця на вкрай недопустимі й некатолицькі тези Synodale Weg, уповаючи, що апостольський спадок віри, Опікуном і Довіреною особою якого є Ваша Святість, не буде порушений.
Усвідомлення сили, яка полягає у правді, оживлює мою надію стосовно нинішнього Синоду, щоб він не був жодним чином зманіпульований і використаний для затвердження німецьких тез, відверто суперечних ученню Вселенської Церкви.
Ввіряю Матері Церкви життя і служіння Вашої Святості, запевняючи в молитві вірних і пастирів Церкви, які є в Польщі, та прошу про апостольське благословення.
З синівською відданістю,
†Станіслав Гондецький,
архієпископ митрополит Познанський,
Голова Конференції єпископату Польщі
Примітки:
[1] Св. Августин Discorsi III/2 (151-183) sul Nuovo Testamento, Citta’ Nuova Editrice, Roma 1990, 169, 11, 14, s. 794.
[2] Fecerunt itaque civitates duas amores duo, terrenam scilicet amor sui usque ad contemptum Dei, caelestem vero amor Dei usque ad contemptum sui. Denique illa in se ipsa, haec in Domino gloriatur (св. Августин, Про місто Боже, XIV, 28).
фінансово.
Щиро дякуємо!
