У катедральному соборі Валенсії (Іспанія) каплиця Пресвятих Дарів присвячена Непорочному Зачаттю. Над величною статуєю Марії, високо на декоративній арці, розташовані дві менші фігури: жінки, що тримають у руках голови переможених ворогів.
Це Юдита і Яела, безстрашні жінки Старого Завіту, які символічно зробили те, що століттями пізніше довершило Непорочне Зачаття: через перемогу над ворогами єврейського народу вони представляють перемогу Марії над гріхом.
У Книзі Юдити є цілих три розділи, які розповідають про велич армії Навуходоносора, царя асирійського. Побачивши її, ізраїльтяни нарікали: «От тепер так злижуть вони всю землю! Ніякі гори, хоч би які високі, ані байраки, ні горби не витримають під їхньою навалою!» (Юдит 7, 4).
Коли ми зустрічаємо Юдиту, ця величезна, надзвичайно могутня армія, очолювана полководцем Олоферном, розташувалась навколо Юдеї. Таким чином вороги ізолювали ізраїльтян, відрізавши доступ до води, щоб жоден із війська Олоферна не загинув. Замість того, щоби вступати в бій, вони планували заморити ізраїльтян спрагою.
Цей план був реалізований і облога тривала понад місяць, так що «їхні немовлята мліли, а жінки й хлопці знемагали від спраги; вони падали на вулицях міста та при виході у брамі, бо не мали вже сили». Таким чином ізраїльтяни були вже готові здатися і здати ворогові місто.
Але Юдита пішла до первосвященника і сказала йому: «Послухайте мене, й я вчиню діло, що перейде від роду й до роду дітям нашого народу» (Юдит 8, 32). У цих словах ми чуємо відлуння Діви Марії.
Після тривалих молитов вона скористалася своїми різноманітними ресурсами — як красою і розумом, так і багатствами — щоби дістатися до табору Олоферна, зуміти залишитись із ним наодинці й, молячись про достатню силу, відтяти йому голову, упакувати її у торбу і повернутися з нею додому — так, щоб ніхто з армії Олоферна цього не помітив.
Коли Юдита благополучно повернулася додому і продемонструвала свій тріумф, первосвященик хвалить її, кажучи: «Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі!» (Юдит 13, 18). Тут ми знову чуємо відлуння Богоматері.
Але інша річ, яку каже первосвященник, є дуже показовою — особливо у час Адвенту. Він говорить: «Уповання на тебе ніколи не пропаде в серці людей, які згадуватимуть повіки силу Божу» (Юдит 13, 19).
Юдита, перш за все, це жінка надії. Коли вона бачить, як її земляки вмирають від спраги, вона продовжує сподіватися на краще. Саме її надія дозволяє їй зреагувати, скласти план, підготуватися і перемогти. Саме надія додає їй енергії, впевненості і сміливості.
У своїй прекрасній пісні хвали Богові вона запевняє: «Навіть як гори задрижать до основ з водами, скелі, наче віск, перед обличчям твоїм розтануть, ти все ж таки прихильний тим, хто тебе боїться. […] Та той, хто Господа боїться, понад усе великий» (Юдит 16, 15-16).
Переклад CREDO за: Кейтлін Н. Геттрап, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
