Парресія означає «сказати все», без жодних застережень. Цей термін вживається на означення безстрашного, відвертого і неупередженого висловлення думок у багатьох аспектах.
На відміну від інших грецьких термінів, які часто використовуються в житті Церкви, парресія не обов’язково знана більшості християн. І все ж, це слово займає важливе місце у Святому Письмі, а отже, і в духовному житті віруючих. Як це часто буває, слово складається з двох інших: pan (все, як у слові Pantokratōr —Вседержитель, і rhēsis — мова). Тобто парресія — це «сказати все», без застережень. Термін вживається на означення безстрашного, відвертого і неупередженого висловлення думок. Ранні філософи, такі як Геракліт, Сократ і Діоген, вважаються втіленням парресії.
Сократ (якого багато хто вважає батьком-засновником західної філософії) був прикладом парресії у своєму невпинному пошуку істини через відкритий діалог. Він безстрашно протистояв суспільним нормам і авторитетам, говорив відверто, щоб викрити невігластво і кинути виклик загальноприйнятій мудрості. Його методичне, філософське використання парресії передбачає, що справжнє знання з’являється через нецензурований обмін ідеями — навіть якщо це означає кинути виклик деяким панівним переконанням того часу.
У християнському богослов’ї (і в Святому Письмі) парресія набуває додаткових рівнів значення. Зберігаючи сократівський компонент беззастережного мовлення, Павлові послання заохочують віруючих говорити правду в любові (Еф 4,15). Якщо сократівська парресія дозволяє відкривати істину в діалозі, то щира, сповнена любові розмова об’єднує творчу силу безстрашної любові та близького спілкування.
Слово Боже дарує себе беззастережно, нескінченно і безстрашно. Сам Христос, втілення Істини, використовував парресію, кидаючи виклик релігійним авторитетам свого часу, показуючи приклад узгодження відвертого висловлення думок із вищими моральними і духовними принципами.
Філософські та богословські традиції завжди досліджували зв’язок між правдомовністю і духовною трансформацією, вивчаючи, яку роль відіграє щире мовлення у розвитку особистості. Парресія необхідна для самоаналізу і сповіді та прокладає шлях до глибшого зв’язку із собою, іншими та Богом. Говорити правду, навіть коли це незручно, стає одночасно і формою духовного очищення, і шляхом до Божественного одкровення.
Роздуми про безстрашність і щирість Ісуса, не лише у протистоянні з фарисеями, але й у спілкуванні з друзями та родиною, слугують нагадуванням про те, що справжній діалог, заснований на автентичності та відвазі, є не лише філософським пошуком істини, а й актом переображення з чіткими духовними наслідками.
Даніель Еспарса, Aleteia
Переклад: Дарина Янчук, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
