Роздуми над Словом Божим на четвер І звичайного тижня, рік ІІ
Перед нами — друге чудо Ісуса після визволення від нечистого духа: зцілення прокаженого. Одержимий не мав видимих знаків своєї недуги, а прокажений їх має. Він не може ввійти до міста, до синагоги, не повинен зустрічатися з іншими — здоровими людьми — бо може їх заразити. Проказа — це, як вважала більшість, зовнішній прояв внутрішнього зітління. Проказа — це невиліковно, це назавжди, це вирок. І лише Бог, як показує історія Старого Завіту, може змінити ситуацію.
Невиліковний приходить до Ісуса: «Якщо хочеш, Ти можеш мене очистити». Цікаво, він не каже «зцілити, дати здоров’я», а власне «очистити», що має духовний вимір, а не суто фізичний.
Ісус відгукується на прохання. Він хоче, Він бажає блага цього незнайомого, засудженого на довгу самотню смерть. Ісус проявляє бажання Бога бути з цими відкинутими, бо то не Бог їх відкинув…
Ісус торкається — цей жест надзвичайно промовистий. Кожен, хто торкається нечистої людини, стає нечистим. Потім Ісус зцілюватиме на відстані, але тут Він хоче торкнутися, хоча й згідно Закону сам стає нечистим. Божий Син стає нечистим заради блага відкинутої людини! Парадокс, який показує, наскільки сильним є бажання Бога допомогти здавалось би безнадійно втраченим — фізично й духовно — людям. Тобто тобі, йому… мені.
Господи Ісусе, здатний лікувати всі хвороби душі й тіла, приходжу до Тебе зі своїми проказами, які не можу вилікувати. Дякую за Твоє бажання зцілити мене, що Ти й зробив через страждання, смерть і воскресіння. Знаю, що Ти можеш і хочеш зцілення кожної людини. Доторкнись мене, очисти мою душу, зціли до глибин душі.
Молитва дня з псалму: «Встань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!»