Про свято, яке називається Наверненням святого Павла, можемо пороздумувати, згадуючи слова папи Бенедикта XVI, виголошені під час загальної аудієнції 25 січня 2009 року.
Пропонуємо кілька цитат із роздумів папи про Апостола Народів.
«Правду кажучи, у випадку Павла дехто воліє не використовувати це визначення [metànoia], оскільки — як кажуть — він уже був віруючим, ба навіть ревним юдеєм. Отож він не пройшов шляху від невіри до віри, від божків до Бога ані мусив покинути юдейську віру, щоби припасти до Христа. По суті, досвід Апостола може бути взірцем кожного справжнього християнського навернення».
«Його і наше навернення полягає в тому, щоб увірувати в Ісуса, який помер і воскрес, і відкритися на світло Його Божественної благодаті. Ввіряючись силі Його прощення, дозволяючи, щоб Він узяв мене за руку, я можу вибратися з підступних сипучих пісків пихи, гріха, брехні, суму, егоїзму та всіх фальшивок — щоб пізнати багатство Його любові й цим жити».
«Савло зрозумів, що його спасіння залежить не від виконання добрих учинків, які велів Закон, а від того, що Ісус помер також і за нього — переслідувача — і воскрес. Ця істина, яка завдяки хрещенню осяює існування кожної людини, повністю змінює спосіб, у який ми живемо. ‘Навернутися’ означає — для кожного з нас — увірувати, що Ісус ‘віддав за мене себе самого’ (Гал 2,20), воскрес і живе — зі мною і в мені».
«Заклик до навернення, зміцнений свідченням св. Павла, сьогодні, коли закінчується Тиждень молитов про єдність християн, є особливо промовистим, також в екуменічному сенсі. Апостол показує нам, якою має бути наша духовна позиція, щоб ми могли посуватися дорогою єдності. «Не те щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим; але змагаю далі, чи не здобуду її, — бо саме на те Христос Ісус і здобув мене» (Флп 3,12). Воістину, ми, християни, ще не осягнули повної єдності, яка становить нашу мету; але якщо дозволимо Господу Ісусові нас невпинно навертати, то нам це безсумнівно вдасться».
фінансово.
Щиро дякуємо!
