Проповідь о. Миколи Мишовського на свято Навернення св. Апостола Павла.
«Того дня Павло сказав люду: Я — чоловік-юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я — ревнитель Бога, як всі ви сьогодні. Я цю путь переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, — як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були. Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: “Савле, Савле, чому Мене переслідуєш?” Я відповів: “Хто Ти, Господи?” Сказав мені: “Я — Ісус Назарянин, якого ти переслідуєш”. А ті, хто був зі мною, побачили світло, але голосу, який говорив до мене, не чули. Я запитав: “Господи, що мені робити?” А Господь промовив до мене: “Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити!” І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку. А один Ананій, муж побожний згідно із Законом, про якого добре свідчать проживаючі там юдеї, прийшов до мене, став і сказав мені: “Савле, брате, прозрій!” І в тій хвилині я побачив його.Він же сказав: “Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст, бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. А тепер чого очікуєш? Встань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я!”»
Літургійні читання — тут.