Роздуми над Словом Божим на четвер ІІ тижня Великого Посту
Чому Лазар опинився в небі після смерті, а багатий чоловік опинився у пеклі — адже той багатій нічого злого не зробив? Справді, він не зробив нічого злого; але не зробив також нічого доброго. Сьогоднішнє перше читання має в собі слова, які є ключем до зрозуміння сенсу притчі з Євангелія: «Лукаве над усе у світі серце людське — і незціленне! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків» (Єр 17, 9-10).
Серце багатого чоловіка було вражене лукавством і лінощами. Коли багатий чоловік у притчі просить Авраама, щоб послав Лазаря в дім його батька, нагадати його братам про обов’язок милостині для вбогих, Авраам ясно відповідає йому: «Якщо Мойсея і пророків не слухають, навіть якби хто з мертвих воскрес, не повірять» (Лк 16,31).
Слова зі Святого Письма, про які говорить Авраам і яких не виконав багатий чоловік, можемо знайти у книзі Второзаконня: «Коли ж у тебе буде убогий, хто-небудь із твоїх братів, у якомусь твоєму місті на твоїй землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, ти не будеш твердий серцем ані не буде скудною рука твоя супроти вбогого брата; ні — ти радо даси з своєї руки й охоче позичиш йому, скільки в біді, в яку він упав, йому потрібно» (Втор 15, 7-8). Багатий чоловік проявив лінь у виконанні Божого Закону і був лукавий: мовляв, він не знає, що це Божий Закон зобов’язує його робити милосердя для вбого Лазаря!
Характерно, що в притчі жодного разу не згадується ім’я багатої людини, а ім’я вбогого згадується тричі. Це промовистий образ спасіння, пов’язаний з іншими образами спасіння, які знаходимо в Біблії: Бог пам’ятає імена своїх праведних, і вони записані в книзі життя (пор Одкр 3,12; Одкр 3,5; Пс 69 (68), 29). Можливо Ісус не згадує імені багатого, на противагу до імені вбогого Лазаря, щоб ми скоріше побачили себе в багатій людині, ніж у Лазарі, бо так легше нагадати лінивому серцю про обов’язок праці для власного спасіння.
Лазар потрапив до неба не через те, що був бідним, але через те, що в бідності залишився праведним. Ми не чуємо жодної скарги Лазаря ні на багатія, ні на свою долю, ні на Бога. Мимоволі згадується праведність Йова (Йов 1, 22). Ця праведність непомітна нам, звичайним людям; але ті, хто зазнав крайньої вбогості чи страждань, знають, якою великою є спокуса нарікати і проклинати. Його вбогість була надзвичайно сильним випробуванням, бо крім убогості, він зіткнувся з байдужістю і черствістю серця ближнього.
Багатий чоловік, своєю чергою, потрапив до пекла, а не до неба, не через своє багатство, а тому, що не пильнував свого серця, щоб виконати Закон Божий. Ніхто йому не міг дорікнути ні в чому, проте Бог, який досліджує серце, промовляв до його серця щодо обов’язку виявити милосердя до Лазаря. А він не послухав того натхнення, не був слухняний також і Закону Мойсея, тобто Святому Писанню…
Нехай послужить нам до роздумів ця молитва:
Господи, я не настільки бідний, щоб не мати чим поділитися з тим, хто має потребу. Я не настільки сліпий, щоб не побачити, що біля мене є потребуючий, з яким можу поділитися. Я не настільки глухий, щоб не почути стогонів людей, для яких життя є надто складним. Я не настільки самотній, щоб не мати біля себе взагалі нікого, кому я не міг би виявити милосердя. Відтак я багатий, адже можу чинити добро завжди. Дякую Тобі, Господи, за це.