13 лютого Церква згадує блаженного Йордана Саксонського, німецького ченця, наступника святого Домініка на посаді Магістра Ордену Проповідників.
Блаженний Йордан народився близько 1190 року у знатній саксонській родині, однак переїхав у Париж, щоб навчатися у тамтешньому знаменитому університеті. Там він познайомився зі святим Домініком і блаженним Реджінальдом Орлеанським, одним із його найближчих соратників.
У 1220 році Йордан склав обітниці і прийняв чернечий габіт, а через рік, коли святий Домінік відійшов до Господа, капітул обрав його новим очільником ордену. Жеро де Фраше, один із перших біографів блаженного Йордана, описував його як «взірець чесноти, людину бездоганної цноти розуму і тіла», як «дзеркало кожного аспекту релігійних обрядів». Кажуть, що своїм прикладом він спонукав тисячу людей приєднатися до ордену домініканців — і для кожного з них був справжнім духовним батьком і наставником, утверджуючи їх у вірі неймовірним терпінням, милосердям і любов’ю. Розповідають, що Йордан часто закладав свою Біблію — усе майно, яке він мав, — щоб молоді чоловіки, які хотіли приєднатися до домініканців, могли розрахуватися зі своїми набутими у час студентства боргами (обов’язкова умова для вступу в орден).
Святість життя цього скромного монаха і його ревність у вірі так дратували сатану, що одного разу нечистий, зазнавши поразки у численних духовних і тілесних атаках на нього, прийшов до блаженного Йордана, щоб запропонувати йому угоду. «Я більше ніколи не спокушатиму твоїх братів, якщо ти більше ніколи не проповідуватимеш проти мене», — сказав ворог роду людського. Однак блаженний Йордан добре розумів, чого варті слова батька брехні, і що будь-які домовленості з ним — це дорога до пекла. Він рішуче відкинув пропозицію сатани, переконаний, що проблеми слід вирішувати постом, молитвою, дисципліною і доброю порадою, а не намагатися позбутися їх як за помахом чарівної палички. У хвилини слабкостей, негараздів та духовних випробувань він радив передовсім звертати свій погляд до Ісуса на хресті, пам’ятаючи Його слова: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас». Йому приписують запровадження традиції співати марійний гімн «Salve, Regina» («Слався, Царице») наприкінці Комплети після Вечірні — щоб заспокоїти дух тих братів, які потерпали від диявольських спокус.
Брат Йордан мав репутацію скромної і лагідної, але дуже харизматичної людини, і це відчували на собі не лише люди, а й тварини. Одна з легенд про його життя розповідає, як Йордан у компанії кількох ченців подорожував неподалік Лозанни. Увагу братів привернула маленька тваринка, яка перебігла їм дорогу і негайно сховалася у норі. Нахилившись над норою, брат Йордан сказав: «Вийди, маленьке створіння, щоб ми подивилися на тебе». З нори вигулькнула ласка, яка не лише дозволила братам собою помилуватися, а й дала Йордану себе погладити. Поспілкувавшись із твариною, він сказав: «Тепер повертайся до свого маленького дому, і благословенний Господь, Творець твій», — і ласка одразу ж зникла.
Блаженного Йордана Саксонського можна також назвати прикладом справжньої християнської дружби. Він відомий своєю тривалою перепискою з Діаною д’Андало — болонською аристократкою неймовірної вроди і палкого норову, яка, почувши проповідь Реджінальда Орлеанського, відчула покликання до богопосвяченого життя. Та батьки хотіли влаштувати доньці вигідний шлюб, а тому чинили рішучий спротив її покликанню: якось, коли Діана втекла до августинського монастиря, вони наказали повернути її силою — у сутичці дівчина зазнала травм, від яких страждала до кінця життя. Вона переконала батька купити землю на будівництво монастиря, однак батько заборонив їй самій туди вступати; до того ж, місцевий єпископ не хотів давати дозволу на будівництво.
Все вирішило втручанння блаженного Йордана, з яким Діана познайомилася під час його візиту до Болоньї. Завдяки його посередництву вона помирилася з родиною і отримала батьківське благословення на вступ у монастир. Єпископ теж прислухався до думки Йордана і благословив будівництво нового жіночого монастиря — нехай і не на тому місці, де планувалося спочатку. До кінця життя блаженний Йордан переписувався з Діаною: 37 із 50 його листів, що дійшли до наших часів, були адресовані їй. Дослідники кажуть, що ці листи є «свідченням глибокої дружби і демонструють можливість теплої прихильності між священниками і монахинями, які моляться за них та їхнє служіння».
Блаженний Йордан Саксонський загинув у 1237 році у кораблетрощі, коли повертався з Палестини, де відвідував місцеві домініканські монастирі. Він похований у храмі святого Йоана в Акко, на території сучасного Ізраїлю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
