Починаючи від Попільної Середи у Херсоні не вщухають сильні обстріли. Винятком не була і субота, 17 лютого 2024 року, коли на територію римо-католицького храму Пресвятого Серця Ісуса прилетів снаряд від «граду».
Однак уже вкотре Господь явив свою опіку та зберіг парафію, повідомляє сайт РКЦ в Україні.
Прокоментував це чудо вікарій, отець Максим Мазно, який від моменту деокупації разом із настоятелем, отцем Максимом Падлевським, попри обстріли та небезпеку, продовжує служіння у Херсоні.
«Минулого тижня почалися сильні обстріли з Попільної Середи і тривали кілька днів. Тут було багато пошкоджень навколо нашого храму. У суботу, 17 лютого, в районі храму було кілька влучань. Навіть одна людина неподалік від нас загинула. Перед вхідними дверима храму влучили снарядом з ‘граду’. У нас там стоїть фігура Богородиці, тож влучання було просто біля цієї фігури. Снаряд розірвався, частина його залишилася стирчати в землі; але зруйнований був лише бордюр. Сама статуя майже не постраждала. Лише в кількох місцях від осколків є трохи пошкоджень.
Над вхідними дверима є великий вітраж Божого милосердя. Захисне скло повністю розбилося від вибухової хвилі. Сам вітраж тріснув у кількох місцях. Але не зруйнувався. Я думаю, що могло би бути значно гірше.
З досвіду нашого міста ми вже знаємо, що коли такий обстріл із ‘градів’, то пошкодження дуже сильні. Це видно у самому місті. Можна говорити про те, що Господь нас уберіг. Крім того, субота — це такий день, коли віряни приходять на прибирання, щоби приготувати храм до неділі; тому могла статися трагедія. Це сталося вдень, після 14‑ї години. Зазвичай люди тут прибирають територію біля храму. Тому слава Богу, що всі залишилися живі та здорові.
Трохи більше року тому, коли звільнили місто, перед Різдвом снаряд влучив у наш дім. Потім вночі поруч було влучання. Але наш храм врятував паркан, він прийняв на себе всю вибухову хвилю. Господь нас постійно береже. Ми вже звикли до влучань, просто продовжуємо робити далі свої справи».
За словами священника, загалом людей у місті небагато. Багато хто виїхав із міста після окупації. Дехто повертається, бо залишив усе, а зараз приїздять подивитись на стан свого майна і знову виїжджають. У неділю на богослужіння може прийти до 25 чоловік, якщо немає сильних обстрілів, бо людям треба до храму подолати досить довгий шлях.
Фото: РКЦ в Україні
«Маємо бути людьми-надіями»
Цю ситуацію для CREDO прокоментував настоятель херсонської парафії, о. Максим Падлевський, який відповідав на запитання дослівно з черги на кордоні. Душпастир знову має виїзд у справах.
— Так, усі обставини добре виклав наш вікарій; мене цієї суботи саме не було на місці — я виголошував реколекції. Зараз час великопісних реколекцій; сказати слово до парафіян мене запросили до Фастова, де душпастирює о. Михайло Романів. Навряд чи наші стосунки можна назвати «співпрацею», бо фастівський центр надає херсонцям дуже масштабну допомогу; але ми спілкуємося, служимо, допомагаємо чим можемо. Насамперед це, зрозуміло, молитва.
Улітку 2023 р. настоятель херсонської парафії приймав фастівську команду й отця-кардинала Конрада Краєвського на благодійній кухні. Фото: Центр св. Мартина де Поррес
Цей останній випадок у суботу — яскравий доказ того, що війна не закінчується. Що ми ще триваємо в часи війни, а Господь Бог нам також укотре показує, що Він — поряд і разом із нами. Що, справді, «дякувати Богові» — це не ввічливий зворот — незважаючи на постійні обстріли в місті Херсоні й навіть території самого храму, ніхто не постраждав, усі живі й здорові. Це яскравий приклад і безсумнівний доказ — і заохочення до того, що ми й далі маємо, як віруючі люди, християни, бути людьми надії. Бути «людьми-надіями» на те, що Господь Бог, попри війну, попри нашу людську тупикову ситуацію, є понад цим. Ми, як люди віруючі, молимось, віримо і надіємося, що Господь Бог своєю всемогутньою рукою веде нас далі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
