У чому полягає гріх заздрості?

Питання: Яка природа гріха заздрості? Що говорить про нього Церква?

Відповідає бр. Олександр Могильний OFM Cap.

У чому полягає гріх заздрості?

Заздрість — штука непроста. Тому що саме цей гріх говорить про особисту життєву ситуацію людини. Про те, що пов’язано з глибиною людського серця. Якісь зовнішні події, майно або зовнішність іншої людини викликають внутрішні рухи в моєму серці.

Отже, гріх заздрості полягає у певних процесах, які відбуваються всередині людини і штовхають її до неадекватних, безвідповідальних учинків.

Наприклад, один учень у школі отримав високу оцінку, а інший — низьку. Заздрість у цього другого учня може проявлятися в тому, що він буде сумний, а потім якимось чином почне кривдити кращого учня. Лише через те, що той отримав добру оцінку, а він — погану. Тобто ці зовнішні події призвели до внутрішніх рухів, які проявилися і в емоціях — у смутку, — і в учинках — кривдженні іншої людини.

Гріх заздрості належить до головних гріхів, у розумінні не смертельного гріха, а кореня в середині людини. Це ніби «п’ята колона», наш внутрішній ворог. Причина цього — в тому, що ми ослаблені первородним гріхом. Але водночас Бог дозволив, щоби в нас це було, щоб ми бачили цю загрозу і не входили в це зло, нищачи себе. Навпаки, щоби щораз більше відкривали Божий задум.

Що Церква каже про гріх заздрості?

Церква говорить про гріх заздрості так: відкрий у собі те, що Бог тобі дав. Бо Він тобі дав те, що іншим ніколи не дасть. Бог створює людину окремим актом. І навіть якщо здається, що комусь Він дає такі самі дари (всі спортсмени бігають, усі музиканти грають), але на полі хтось є захисником, а хтось напівзахисником; хтось грає на скрипці, а хтось — на гітарі; хтось пише джазову музику, а хтось — органну. Якби Бах чи Моцарт не відкрили свій потенціал, або наш Андрій Шевченко не відкрив свій потенціал футболіста; якби інші не відкрили у собі цей дар — вони б не були тими, ким вони є. А ми не захоплювалися би спортсменами та їхньою грою; не насолоджувались би музикою, написаною кілька століть тому. Ці люди відкрили в собі те, чого іншим Бог не дав. Не тому, що хтось кращий, а хтось гірший. А тому, що важливо розпізнати й виконати Божу волю в кожному окремому випадку.

Про гріх заздрості Церква каже: не витрачай енергію і потенціал добра на зло; на те, що ніколи не принесе тобі користь. Навпаки, примножуй свої дари й перекладай на потенціал добра, щоб цей світ був кращим, щоб поширити Боже Царство.

Наше покликання не в тому, щоб боротися зі злом, а щоб чинити добро. Якщо людство навчиться так жити, то зникнуть війни, конфлікти. Якщо жити реальністю, а не вигадками: «Біда в тому, що я не маю того чи іншого; якби я мав те, що має інший, то був би щасливий і не було би проблем». Нещастя цього світу — в тому, що люди не вміють бачити потенціал добра в собі: свої закриті, занедбані дари й таланти, і живуть життям інших — лише для того, щоб не бачити свої занедбання й бідкатися наприкінці життя над втраченими можливостями.

Повністю етер з бр. Олександром Могильним дивіться тут